|
Світ і християнство про гідність людини |
 |
 |
 |
|
диякон Дмитро СЕНЕЙКО
Кожну людину варто поважати, шанувати й надавати всім рівні можливості для життя й діяльності. З цим, мабуть, погодяться усі. Для цього, зрештою, й існують такі політико-соціальні утворення як демократичні держави. Але напрошується запитання: Чому? Навіщо мені так мислити й поводитись передусім щодо себе самого, а також щодо решти семи з копійками мільярдів істот, дещиця котрих мені трапиться протягом мого життєвого шляху? А ще, будучи заглибленим у християнство, віднаходжу тут ще більш вражаючі речі: виявляється, я покликаний з певним трепетом ставитись до себе й до решти людства, сприймаючи всіх, незалежно від національності, віросповідання, особистісних якостей та фізіологічних обмежень, майже як богів, через те що всі наділені божественною гідністю! Ось про це цікаве, багатозначне, заблукане в міріадах людських точок зору слово – про гідність або ж цінність людини – і поведемо мову.
|
|
«Так глобалізації!» Однак з Христом, чи без? |
|
|
|
|
п. Тарас Жеплінський, випускник ДДС
 Ми, люди ХХІ століття, живемо в епоху глобалізації, яка, так виглядає, розпочалася кількома століттями раніше. Зазирнувши у словник, дізнаємося, що це явище являє собою економічний процес, який прагне об'єднати всіх заради спільного блага. У нинішній час глобалізація є очевидним явищем, і головні персонажі теперішнього світу, дискутуючи, розглядають його з різних точок зору.
|
|
|
Читайте новий випуск семінарійного часопису «Слово» |
|
|
|
|
 Вийшов 102-ий випуск релігійно-суспільного часопису Дрогобицької духовної семінарії. Цього разу редколегія пропонує читачам «Слова» ближче ознайомитись з таким важливим феноменом, як харитативне служіння. У «Шпальті редактора» о. д-р Роман Андрійовський пояснює вибір такої тематики, наголошуючи, що християнське життя – це не просто відвідування храму чи виконання ритуалів, а жива участь у спільноті віри, через яку людина встановлює зв’язок із Богом і зростає духовно. Ця участь має продовжуватись поза храмом у формі активного служіння ближнім, особливо соціально вразливим, що є невід’ємною частиною справжнього церковного життя.
|
|
Євген КАРПІНЕЦЬ
 Усе людське життя не є зупинкою, стоянням на місці, але подорожжю, постійним рухом. Так і в духовному житті потрібен рух, рух у напрямку до Бога. Сам Христос називав себе Дорогою: «Я – Дорога, Правда і Життя» (Ів. 14, 16). Гортаючи сторінки Святого Письма чи то Старого, чи то Нового Завітів, ми зустрічаємося з цим процесом: Ізраїльський народ на чолі з Мойсеєм прямує до Обіцяної землі, Товит мандрує із архангелом Рафаїлом.
|
|
