Юліан Дзерович (3.01.1871, Смільне, Бродівського повіту — 8.04.1943, Відень) — священик УГКЦ, педагог, церковний і освітньо-культурний діяч, меценат. Народився в сім'ї священика, початкову освіту отримав у народній школі в Товмачі та "німецькій" гімназії у Львові. Богословську освіту здобув у Львівському університеті (1889-1893), у 1894 став священиком. Викладав катехитику в гімназіях у Бродах, Бережанах, Стрию, Львові та на богословському факультеті Львівського університету. Був професором Греко-католицької духовної семінарії та Богословської академії у Львові, директором Української жіночої учительської семінарії, членом Львівської митрополичої консисторії. У 1918—1919 рр. член Української національної ради. Один із організаторів Першого українського педагогічного конгресу у Львові (1935). Очолював товариство «Просвіта» (1939), «Товариство святого Андрія». Похований у Львові.

Автор серії педагогічних та публіцистичних праць, зокрема "Катехитичні проповіді" (1906), "Як у світі жити, або правила доброго виховання" (1906), "Як то Русь ходила слідами Данила" (1907), "Цариця моя Марія" (1908), "За всіх молишся, Благая" (1914), "Катехитика" (1930), "Педагогіка" (1937) та інших. Редагував християнські часописи.