о. д-р Мирон БЕНДИК

Літургійний спів багатьма музикантами і музикознавцями розглядається як витвір людського таланту, художній і мистецький феномен. На жаль, суттєвим недоліком такого підходу є відірваність людського чинника від його божественних джерел і, як наслідок, відірваність людських емоцій і пережиттів від Божої благодаті, мистецтва виконання від богословського розуміння. Метою цієї статті є репрезентувати деякі складові літургійного богослов’я, щоб збагатити розумінням те, що співається устами.

Панкевич Г. 

«… знаю, що я пишу свої твори кров’ю мого серця, і саме тут я чую більш, чим в чому іншому свою силу» (В. Барвінський)

Нерідко, на жаль, серед нашої інтелігенції, тобто людей, які займаються розумовою діяльністю, можна почути думку про те, що начебто, християнська релігія наклала негативний відбиток на ментальність українців: безвольність, м’якотілість (дозволяємо «орачам їздити по спинах»), деякі інші риси, що спричинили багатовікову бездержавність народу. Відповідно виникає запитання, чому ж тоді Благовість Христа, яка принесла розквіт, відчуття гідності й добробут багатьом європейським народам, могла зашкодити нашому національному благополуччю? Очевидно, корінь проблеми гніздиться в тому, що наше християнство в багатьох випадках дуже поверхове, часто функціонує номінально, як зовнішня вивіска, за якою нуртує поганство у формі сучасного ідолопоклонства: індивідуалізм, егоцентризм, близоруке мислення, пов’язане з нехтуванням інтересів навколишніх, громади, суспільства.

Іван КОМАРНИЦЬКИЙ 

Одна з визначних, але маловідомих в Україні святинь знаходиться в селі Крилос. Це місце прославилося великою і славною історією. Якщо уважніше приглянутися до цієї історії, то можна побачити тут особливе Боже благословення і заступництво Пресвятої Богородиці, яке проявилося через Чудотворну ікону.