Руслан СТЕЦИК

В житті кожного християнина настає період, коли хочеться змін. Задля них доводиться приймати певні нестандартні рішення, які виводять із зачарованого кола проблем, незгод, страждань, гріховності. І першим таким кроком є паломництво до Отчого Дому. Коли запитаємо, чому люди ходять на прощу, відповідей почуємо безліч. Однак, якщо приглянутись, то можна знайти в них щось спільне, а саме – пошук зустрічі з Богом. В цьому сенсі запитаймо себе, чому ми ходимо на прощу і що під нею розуміємо? Чи відпустові місця, чудотворні ікони знаходяться хіба далеко від нас за десятки і сотні кілометрів, чи вони, можливо, поруч із нами?

У 2016 році Дрогобицька духовна семінарія святкує 20-тилітній ювілей від свого заснування. З одного боку це ще зовсім небагато, з іншого – цей період є свіченням Божої опіки над справою виховання нових служителів Церкви. Тому маємо добру нагоду поглянути назад, підбити підсумки 20-тилітнього функціонування семінарії в Дрогобичі, відзначити усі успіхи і досягнення. З цієї нагоди редколегія «Слова» повністю присвятила номер рідній семінарії. Завданням нового журналу є «відкрити» читачам семінарію, дати їм можливість поглянути на життя духовного навчального закладу зсередини. Дописувачі у своїх статтях намагались охопити усі сторони функціонування своєї Альма-матер. Результатом їх праці стали 60 сторінок, чудово ілюстрованих фотографіями з семінарійного життя, що дозволять читачу зануритись у дивовижний світ, в якому формується майбутнє нашої Церкви.

ВСТУП
Святіший Отець Франциск буллою «Обличчя милосердя» проголосив 2016 рік ювілейним Роком Божого Милосердя. Святкуючи цей ювілей, Церква особливу увагу звертає на таїнство Покаяння, представляючи його як простір і час Божої любові та прощення. Для духовно зраненої сучасної людини важливо досвідчити у покаянні милосердя Господа, яке проявляється у її звільненні від неволі гріха. Ця ініціатива Папи, підтримана Синодом єпископів Української Греко- Католицької Церкви, вказує, наскільки актуальною й універсальною є тема милосердя і покаяння у сучасному суспільстві та в теперішніх українських реаліях зокрема.

Андрій НИСКОГУЗ

Роман «Круговий шлях, чи блукання паломника», про який збираюся поділитися власними враженнями і думками, належить перу всесвітньо відомого автора «Хронік Нарнії» Клайву Стейплзу Люїсу. Мабуть, левова частка тих, хто зараз читає ці рядки, чула про цього чудового англійського богослова-філософа, запізналися хоча б із якимось з його творів, а то й навіть добре знайомі з його творчістю.

16 червня 2016 р. Б. спільнота Дрогобицької духовної семінарії урочисто відсвяткувала завершення 2015-2016 навчального року. У цей день владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні з ректором о. д-ром Мироном Бендиком та викладачами відслужив в семінарійному храмі Архиєрейську Божественну Літургію.

ВСТУП
Можемо ствердити, що улюбленим богослужінням серед вірних Галичини є молебні. З особливим пієтетом вони звершуються у храмах упродовж травня і червня: за місцевою традицією кожного дня останнього місяця весни – Молебень до Богородиці, а в перший місяць літа — до Христа Чоловіколюбця. Цей звичай, хоча має півторастолітню традицію, базується на ще давнішому почитанні Пречистої Діви Марії серед українців. Крім греко-католицьких спільнот така практика існує в Галичині і по православних парафіях.

З 15 червня 2016 року в Україні триває офіційний візит державного секретаря Ватикану кардинала П’єтро Пароліна. 18 червня, в рамках цього візиту, кардинал Паролін зустрівся з семінаристами усіх семінарій УГКЦ. Зустріч відбулась у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

о. д-р Мирон БЕНДИК

У цій народній мудрості міститься відчуття мудрості біблійної, в якій людське життя прирівнюється до шляху. Народна мудрість вказує на складність життєвого шляху: перейти поле незрівнянно легше, ніж перейти життя. У чому ж складність життєвого шляху? Ми всі знаємо, що цей шлях не є однозначно успішний чи безуспішний, щасливий чи нещасливий. Від чого ж залежить його успішність?

Ігор БРИНДАК

Третього лютого з нагоди Року Божого Милосердя до Риму було привезено і виставлено для вшанування вірними мощі двох святих: отця Піо Форджоне (1887-1968), більше відомого як Падре Піо, і отця Леопольда Мандіча (1866-1942). Мільйони прочан, а також мільйони людей при допомозі телебачення чи інтернету змогли побачити, що тіла цих людей є цілком нетлінними. Тобто, виглядають так, начебто людина у труні просто спить. Виставлення мощей згаданих вище святих викликало новий інтерес до феномену нетління. Тому саме цьому явищу присвячена дана публікація.