Photo Gallery
Підтримайте/Support Us
Translate into...
Newsletter
- 22/11 Семінаристи ДДС взяли участь у віче з нагоди дня Гідності України
- 21/11 Богослужіння напередодні празника Введення в храм Пресвятої Богородиці
- 18/11 Хор ДДС «Оранта» взяв участь у фестивалі «Ad fontes» [ВІДЕО]
- 14/11 Семінарію із концертом відвідали студенти Дрогобицького музичного коледжу
- 06/11 Студенти ДДС ознайомились з різними аспектами парафіяльного служіння
Most Read
| Бойовий гопак |
 |
 |
 |
|
Крижановський Я. Гопак – це чиста сила і краса, Вступ І. Дещо з історії На Запорізькій Січі, аж до її остаточного знищення, існувала традиція вивчення бойового мистецтва у танцях. Відомо, що кошовий Сірко їздив у Францію, аби навчити короля мушкетерів танцю «козачок». Танець «козачок» сьогодні занесений у книгу кращих європейських танців. Велика рухова спадщина із елементами, в яких закодована староукраїнська боротьба ногами, збережена у наших народних танцях, таких як «Аркан», «Метелиця», «Гопак» та інших. Танцювальна манера ведення двобою існувала в козаків і пізніше, аж до більшовицької революції, про це розповідають емігранти-козаки, які зараз проживають закордоном. Козаки часто ототожнювали війну із танцем, і ця традиція збереглася у Січових стрільців, тому недаремно у пісні «Червона калина» співають: Виступають Стрільці Січовії у кривавий тан – визволяти братів українців з московських кайдан. Танець – це найкращий спосіб вишколу рухів ногами. Завдяки танцям у ногах з’являється легкість, а це дає можливість протистояти декільком ворогам. Зараз відомо, що майже кожен козак міг зарубати десятьох польських легіонерів або ж десятьох татарських вояків. Серйозними воїнами для козаків бу-ли тільки турецькі яничари, але і їх кожен козарлюга брав по чотири на себе. Слава про воїнів-козаків і досі ходить по світу. Відомо, що Брюс Лі в Америці відшукував козаків і вчився у них боротьби із шаблею. Подиву і жалю гідне те, що десь по світах бродить слава про наших предків-воїнів, а в самій Україні засилля чужих бойових культур. Все робилося і робиться для того, щоб ми раптом не усвідо-мили, хто ми такі і не возгордилися. У сучасності бойову культуру нашого народу відновив Пилат Володимир Степанович – дослідник бойового мистецтва лицарів України, Верховний Учитель Бойового Гопака. У нього на це пішло двадцять п’ять років життя. Він розпочинав, як не дивно, із вивчення східних систем бойового вишколу. Йому довелось учити: капуейро, кіукушинкай, шотокан-до, годзю-рю, кілька стилів у-шу, тайквондо, таїландський бокс і кік-боксінг. Властиво, вище перераховані єдиноборства в сумі з українським танцем «Гопак» складають основу Бойового Гопака. Дехто, однак, може зауважити, мовляв, що може бути спільного між танцем та бойовим мистецтвом? Але так здається на перший погляд. Мова танцю – це рухи тіла, зміна позицій у просторі. Мова боротьби – це також рухи тіла і зміна позицій у просторі. Китайці плекають і пишаються у-шу, японці – дзюдо і карате, корейці – тайквандо, бразильці – капуейро, то чому ми, українці, не мали б бути такими по відношенню до рідного Бойового Гопака? Крижановський Я. Бойовий гопак // Слово № 3 (33), 2007, с. 24.
|