о. Михайло Дороцький - священик УГКЦ, одружений, народився 24 вересня 1881 в Улючі, що близько Сянока (зараз Польща).  Помер 15 червня 1953 в с. Потелич.

У 1906 р. закінчив богословський факультет Львівівського університету. Ставши священиком, перед І Світовою війною був парохом в Злоцькім над Попрадом, а у 1927–41 і 1945–53 роках душпастирював у с. Потелич, що в околицях Рава Руської; Був Мушинським, Белзьким і Равським деканом Перемиської єпархії, радником єпископської консисторії. Заснував осередки товариства «Просвіта», Марійські дружини. У 1919 за патріотичну діяльність був ув'язнений польською владою у таборі в Домб’є. Член Богословського наукового товариства. Публікував поезію і прозу у часописах «Український голос», «Місіонар». Перекладав українською літургійні твори.

О. Михайло Дороцький, зокрема, є автором «Збірника проповідей на неділі і свята в році», розвовіді про Пацлавську Кальварію, вів хроніку та написав історію власної парафії у с. Злоцькім.  Видав «Молебен до пресвятої тайни євхаристії» (1911), «Віночок молебнів» (1917), «Ювілейну читанку про святих Кирила і Методія» (1928), «Пісні до українських святих», «Сім терпінь Божої Матері» (1932), «Садочок українських католицьких святих. 988–1938», «Хресну дорогу», «Святу годину» і т.д.