Translate into...
Newsletter
- 05/03 Хрест як символ перемоги або від кого перемога?
- 03/03 Вийшов у світ 11-й випуск «Наукових записок Дрогобицької духовної семінарії»
- 03/03 Семінаристи дізналися про особливості служіння священника в місцях позбавлення волі
- 02/03 Отець Василь Шевчук – капелан УПА
- 01/03 Семінаристи Дрогобицької духовної семінарії вшанували пам’ять владики Юліана Вороновського
Most Read
- Шукати сопричастя у правді та любові: погляд УГКЦ на єдність Церкви
- Постава християнина перед лицем смерті у творі святого Кипріяна «Про смертність»
- «Війна у 140 знаках»
- Прощення на війні та постава до ворога
- Що таке православ’я?
- Отець Василь Шевчук – капелан УПА
- Хрест як символ перемоги або від кого перемога?
| Різдвяні святкування у с.Тарасівка |
|
|
|
| Thursday, 27 January 2011 23:26 | |||
|
Різдвяні свята 2011 р.Б. Брати Микола Циб і Володимир Улян мали можливість святкувати у с. Тарасівка, Скадовського району, Херсонської області, що на півдні України. Храм який прикрашає собою дане село, є посвяченим в честь св. Василія Великого. Зовсім недавно, минулого року, над цим храмом був піднесений купол.
Постав храм стараннями владики Василя Івасюка, Екзарха Одесько-Кримського та о. Микола Тюрдьо, парох с. Тарасівка. Сам о. Микола даної парохії ось уже 8 років служить в с. Тарасівка. Він одружений та виховує двох маленьких дочок. Браття-семінаристи були приємно враженими та духовно збудованими його наполегливою пастирською працею.
Цього року брати-семінаристи відвідали мешканців села з різдвяною колядою та вертепом, котрий допомогла організувати дружина місцевого священика. Вони були приємно вражені, бо частомісцеві мешканці зустрічали їх зі сльозами на очах. Брати Микола і Володимир розповідають: «Ми старалися познайомитися з людьми, які там мешкають. Як ми пізніше дізналися, більшість неселення є вихідцями із Західної України. На запитання: «Чому ви рідко відвідуєте церковні богослужіння, які проводяться в храмі?», ці люди зазвичай відповідають здриганням плечей чи скаржаться на нестачу часу. Зі своїх власних роздумів ми розуміли, що вони напевно тужать за святковою атмосферою, якої їм так не вистачає... Хто знає, можливо якраз після цих свят вони зрозуміють, що така ж атмосфера свята може панувати і тут, позаяк багато чого в цьому житті залежить лише від нас самих. Ми будемо надіятися та молитися в намірені за те, щоб ці люди стали практикуючими християнами….» .
|






