Микола ВИТІВСЬКИЙ

Коли Дніпро ревучий став українським Йорданом і в його водах святий князь Володимир Великий хрещенням обмив русичів із поганства, одразу знайшли наші пращури у Пресвятій Богородиці Матір, Покров і Заступницю. Немає жодної історичної доби, в якій не знаходили б місце вияви найглибшої пошани Пречистої Діви Марії українцями і численні свідчення в нашому народі про материнську опіку, піклування та заступництво Богородиці. Історія розповідає про численні чуда і поміч Матері Божої, зокрема в часи нападу ворогів.

Останніми роками остаточно закріпилася у нашому народі прекрасна традиція присвячувати другу неділю травня Дню матері. Не є винятком і Дрогобицької Духовна Семінарія. Цього року вони продовжили традицію вітати своїх матерів у стінах семінарії власними творчими доробками. Напередодні, у Суботу 8 травня, День матері завітав і у семінарійні стіни.

о. Мирон Бендик,
Ректор Дрогобицької Духовної Семінарії

Нещодавно було опубліковане «Звернення Блаженнішого Любомира до вірних Української Греко-Католицької Церкви та до всіх людей доброї волі з нагоди днів молитов 9 та 16 травня 2010 року». Піднята Главою нашої Церкви тема спонукала мене до роздумів, які сьогодні хотів би подати на суд читача.
ХХ століття в долі народів Європи було позначене двома лихами – фашизмом і комунізмом. Ці ідеології спотворили мислення мільйонів людей і призвели до кривавої світової війни 1939-1945 років. Кожна з ідеологій – антихристиянська і нелюдська, сповнена ненависті й агресії до ідеологічного ворога. Кожна була запрограмована на поневолення народів – чи то заради „збільшення життєвого простору”, чи заради „світової соціалістичної революції”. Тому й конфлікт між двома тоталітарними режимами, попри облудні „мирні пакти”, був неуникненним.