|
З історії творчих взаємин двох видатних українців. До 120-річчя від дня народження Василя Барвінського (20.02.1888 – 09 06. 1963) |
 |
 |
 |
|
Панкевич Г. «… знаю, що я пишу свої твори кров’ю мого серця, і саме тут я чую більш, чим в чому іншому свою силу» (В. Барвінський)
Нерідко, на жаль, серед нашої інтелігенції, тобто людей, які займаються розумовою діяльністю, можна почути думку про те, що начебто, християнська релігія наклала негативний відбиток на ментальність українців: безвольність, м’якотілість (дозволяємо «орачам їздити по спинах»), деякі інші риси, що спричинили багатовікову бездержавність народу. Відповідно виникає запитання, чому ж тоді Благовість Христа, яка принесла розквіт, відчуття гідності й добробут багатьом європейським народам, могла зашкодити нашому національному благополуччю? Очевидно, корінь проблеми гніздиться в тому, що наше християнство в багатьох випадках дуже поверхове, часто функціонує номінально, як зовнішня вивіска, за якою нуртує поганство у формі сучасного ідолопоклонства: індивідуалізм, егоцентризм, близоруке мислення, пов’язане з нехтуванням інтересів навколишніх, громади, суспільства.
|
|
|
Народження Христа – відродження людини |
|
|
|
|
Назар І.
Діва десь преістотно родить, і земля вертеп
Неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять,
а волхви за звіздою подорожують, бо ради нас родилося
дитя мале – предвічний Бог»
(Кондак Різдва)
Уся атмосфера Христового Різдва овіяна подихом таїнственної ночі: вертеп, в якому лежить на сіні Боже Дитятко, незвичайна поява таємничої зірки, прихід трьох мудреців зі Сходу, благовістування ангелів і поклін пастушків, а також яскраво освітлені ялинки, спів колядок – усе це вириває нас із сірої буденщини і переносить у світ краси, світ нашого дитинства і молодости.
|
|
Милосердя у Різдві чи Різдво у милосерді?! |
|
|
|
|
Сенейко Д. Що відповіси Судді ти, який прикрасив стіни тканинами, замість того щоб одягнути людину, ти, який пишно вдягаєш коней, а на брата, зодягнутого у лахміття, дивишся байдужо, пшениці дозволяєш гнити, а бідного не нагодуєш, золото зариваєш у землю, а на скривдженого не зважаєш?
(св. Василій Великий)
Різдвяний час, зимові церковні свята, свята вечеря і стоголосся українських коляд, морозяне мереживо вечорів, голосне «Христос рождається» із уст мільйонів радісно піднесених людей, загальнолюдська акція милосердя до ближнього і відродження бажання творити добро… Цей час божественний, по-особливому рідний і незабутній. Які лише слова можемо використати для опису цього незвичайного періоду Різдвяних свят, а перед ними ще – Пилипівського посту, особливо дня святого Миколая! Але чи достатньо ми сприймаємо ці свята, чи достатньо беремо, черпаємо від них те, що вони нам пропонують, що несуть від самого живого у Трійці єдиного Бога? Спробуємо поглянути, яким невичерпним багатством вони жевріють, до чого залишаємось байдужими і чого часто-густо навіть не помічаємо…
|
|
Значення і розвиток вертепу |
|
|
|
Дучак Р.
Зима… Вечір… На небі з’явилася перша зірка. Пролітає біленький, ніжний, наче пух, сніг… Мороз, ніби пензлем, розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця… Десь далеко чутно пронизаний святковістю спів. Цей спів є особливим, різдвяним. До нас наближається вертеп. Дійство, без якого ми б не відчули гармонії і величі Різдва Христового.
|
|
Зинич О.
... Вселенная, веселися...
... Бог від Діви днесь родився...
– Хто це так файно колядує? Прошу, прошу до хати.
Старечі очі світилися радістю, намагаючись угледіти в підбіленій снігом темряві гостей.
– Чи чули, браття, за таку новину, Ірод завзявся на Божу Дитину...
|
|
Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому християнському світі |
|
|
|
|
Сов’як А. Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Ми, українці, найбільше очікуємо його приходу. Це свято приносить нам тепло і радість у кожну родину. Радість, яка триває вже понад два тисячоліття і пригадує нам воплочення Господнє – Його Різдво. Наш народ за час свого існування збагатився багатьма різними обрядовими дійствами: колядки, вертепи та самі ж приготування до свята, про яке ми так багато знаємо. Поряд з українськими традиціями є ще й инші, які по-різному святкуються і мають свій певний колорит.
Ось як відзначають Різдвяні свята в деяких країнах Європи.
|
|
Святий Миколай Чудотворець – великий служитель Божої благодаті |
|
|
|
|
Савчук І. Постать Святого Миколая, єпископа Мир Ликійських, великого чудотворця ІV століття, зоріє кожному крізь віки сьогодні. Не знайдемо такої людини, котра б не чула про святого. Він є близьким і дітям, і дорослим. Щороку цикл зимових свят розпочинається із вшанування цього подвижника. По всьому світі малеча разом зі своїми батьками з нетерпінням очікують приходу цього святого, котрий упродовж цієї «чарівної ночі» відвідує дітвору.
|
|
Братство «Введення в храм Пресвятої Богородиці» |
|
|
|
|
Сокрута В. Плекайте в своїх серцях набожество до Пресвятої Богородиці і то аж до кінця вашого життя, бо то буде вам певною запорукою вічного спасіння. о. Ісидор Дольницький
Отець Ісидор Дольницький уважав, що найкращим способом приготування до священства є особлива набожність до Пречистої Діви Марії. Підставою та джерелом сили для цього виховання є приклад життя та чесноти Марії в час її перебування в Єрусалимському храмі. Так, на його прохання, 25 грудня 1884 р. митрополит Сильвестр Сембратович просив благословення у папи Лева XIII на заснування братства, на що папа з радістю погодився. Через деякий час, 23 червня 1885 р., митрополит урочистою грамотою канонічно започаткував братство під назвою «Введення в храм Пресвятої Богородиці».
|
|
|
|
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 Наступна > Кінець >>
|
|
JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL |
