|
липня 2010
|
|
ВСТУП
Святитель Димитрій Туптало (1651-1709) справедливо займає особливе місце серед видатних постатей історії і культури нашого народу. Великим був його вплив на тогочасне державне та церковне життя. На жаль, різностороння діяльність та життєвий шлях святителя маловідомі нашим сучасникам. Серйозних досліджень потребує богословська спадщина непересічного українського богослова та пастиря. Детальніше...
|
|
|
|
Ростислав ПРИРІЗ
У процесі вивчення своєї історії в народі формується усвідомлення своєї ідентичности і патріотизму. У такому дусі народ як нація особливо пам’ятає і вшановує пам’ять тих людей, які своєю працею долучилися до примноження духовного і культурного багатства свого народу. Деякі з них були настільки жертовні, що посвячували для блага народу ціле своє життя, терплячи при цьому великі труднощі, поневіряння, заслання, навіть віддавали своє життя. Що є причиною такої посвяти? Мабуть, було б замало говорити про такий подвиг тільки на рівні гуманізму. Чи не є приклад такого життя сповненням заповіді любови: віддати життя своє за друзів (Пор.: Йо. 15:13)? Детальніше...
|
|
|
|
ВСТУП
Християнство завжди мало непересічну роль в українському суспільстві. Сучасний етап українського державотворення і національного відродження вимагає не тільки віднайдення національної ідеї, але й осмислення релігійної ідентичности. Визначальною релігією для суспільства нашої держави є християнство. Коли мова йде про українське християнство, основна увага, зазвичай, звертається на традіційні українські Церкви Володимирового хрещення. Однак не можна ігнорувати й існування та вплив релігійних організацій пізнього протестантизму, зокрема Свідків Єгови, які як конфесія широко розповсюджені у сучасній Україні. Детальніше...
|
|
|
|
Олег Шепетяк
Одним із основних символів літургійного життя християнських спільнот є вода. Цей символ проходить золотою ниткою через усю Біблію та християнську обрядовість. З водою пов’язано багато важливих моментів історії спасіння та основні події духовного життя християн. Детальніше...
|
|
|
|
|
Дочемінський Михайло. „Перший з’їзд «Українська молодь Христові» 1933 року в контексті суспільно-політичних подій Галичини за збірником «Українська молодь Христові. Пропам’ятна книга» під редакцією д-ра Миколи Грушкевича” (керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. Іван Гаваньо).
Змінчак Василь. „Одружений священик у Церкві І тисячоліття» за книгою єпископа Никодима «Правила Православной Церкви” (керівник – о.ліц.Іван Гаваньо, рецензент – о.ліц.Святослав Городецький).
Івасівка Володимир. „Богословський аналіз «Повісті врем’яних літ» за книгою Г.П. Федотова «Русская религиозность. Христианство Киевской Руси Х-ХIII вв. », том І” (керівник – о.ліц.Іван Гаваньо, рецензент – о.д-р. Роман Федько).
Мисів Юрій. „Догмат Воплочення Сина Божого на підставі христологічних творів святого Атанасія Олександрійського” (керівник – о.ліц.Григорій Комар, рецензент – д-р. Роман Андрійовський).
Олексяк Володимир. „Аскетичне вчення про сутність пристрастей на основі етико-богословського дослідження С. М. Зарина «Аскетизм по православно-христианскому учению” (керівник – о.ліц.Григорій Комар, рецензент – о.Михайло Коліщак).
Устрицький Андрій. „Вчення про християнське дівоцтво та подружжя» за творами святого Івана Золотоустого «Про дівицтво» та «Бесіди на Послання до Ефесян” (керівник – о.ліц.Іван Гаваньо, рецензент – о.д-р.Роман Федько).
Фок Юрій. „Образ богослов’я згідно з «П’ятьма словами про богослов’я” святого Григорія» (керівник – о.д-р. Мирон Бендик, рецензент – о.ліц. Іван Гаваньо). Детальніше...
|
|
|
|
|
8-10 липня 2010 р. у Дрогобицькій Духовній семінарії відбулися вступні іспити. Цього року 24 абітурієнти виявили своє бажання навчатися у семінарії, щоб згодом стати священиками Христової Церкви. Впродовж 3-ох днів для них проводилося випробування глибини і зрілості їх покликання, а також перевірка їхніх сил і можливостей. Для цього владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, скликав приймальну комісію у складі представників ректорату семінарії та єпархіального управління. Крім того, за дорученням владики за перебігом вступної кампанії спостерігали представники від духовенства Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...
|
|
|
|
Вступ
Упродовж історії Христова Церква піклувалася про недужих, виконуючи Господнє ве-ління: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36). Усюди, де нужден-ні взивали про підтримку і співстраждання, християни служили хворим і вмираючим, не шукаючи ніякої вигоди з цього служіння. Церква завжди заохочувала до такої опіки, благословляючи відкриття лікарень, поспішаючи з проповіддю Євангелія до страждаю-чих. Наділена від свого Божественного Засновника всією повнотою дарів Святого Духа, Вона входить до приватних домів чи лікарень – будинків людської скорботи. Через проповідь Христа – слово втіхи й надії, турботу про недужих і вмираючих – посланці Церкви (священнослужителі) не залишають їх без духовної й тілесної терапії. Детальніше...
|
|
|
