29 серпня 2023 р. Б. відбулася Архиєрейська Свята Літургія з нагоди початку нового 2023-2024 навчального року у ДДС. Богослужіння очолив владика Григорій (Комар), єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, та супроводив своїм співом семінарійний хор "Оранта", керівником та диригентом якого є о. Андрій Бунь.

ВСТУП
Дослідження духовності християнського Сходу дає можливість переконатися у правоті слів Еклезіяста, що немає «нічого нового під сонцем» (Екл 1, 9). Не зважаючи на зовнішні зміни, яких зазнав уклад життя людини за тисячі років існування людства, духовні виклики, з якими зустрічалась і продовжує зустрічатися людина, залишаються одними й тими ж.

Іван Іваненко

Біблія як одна з найдавніших книг описує чимало подій з історії людства. Особливо ж вона відображає досвід ізраїльського народу та його культуру, яка була зосереджена навколо віри в Бога Ягве. Святе Письмо показує, що на формування єврейської культури мало великий вплив і багато інших світових культур, таких як єгипетська, вавилонська, грецька а також культура ханаанських племен.

ВСТУП
Чернецтво у сучасному світі – це насправді дивовижне явище. У сучасному далекому від Бога і дуже цинічному матеріальному суспільстві, яке вважає себе наскрізно прагматичним і раціональним, - це феномен людського життя, присвяченого Богові.18 грудня 1859 р. у Церкві Христовій з’явилося нове згромадження (Congregation) – Салезіянське Згромадження святого Дона Боско (лат. Societas Sancti Francisci Salesii) – Чоловічий чернечий Інститут Папського права Католицької Церкви апостольського способу життя та служіння (СДБ). На сьогоднішній день монаше Салезіянське Згромадженя – одне із найпоширеніших і найчисельніших згромаджень у світі після Чину Братів Менших (Францисканців) і Ордену Ісуса Христа (Єзуїтів). Однак так було не завжди. Щоб детальніше ознайомитися із розвитком Згромадження Салезіян, вартує глибше заглянути у численні сторінки історії та побачити цей незбагненний задум Бога щодо салезіян не оминаючи деталей, які становлять велику духовну вартість на шляху розвитку Згромадження Салезіян.

Михайло Карпінець

Сьогоднішнє людське суспільство різнобарвне у своїх уподобаннях. Кожен прагне до самовираження та підкреслення своєї індивідуальности: одні у мистецтві чи подорожах світом, інші у спорті або екстримальних захопленнях. У нашій публікації мова піде якраз про одне з таких нетрадиційних для слов’янського світу захоплень сучасної молоді — татуювання і пірсинг. Молоді люди, які вважають за потрібне «прикрасити» себе в такий спосіб, називають це мистецтвом. У багатьох навіть виникла певного роду залежність, коли здається недостатнім «набити» на своєму тілі лише одне тату чи «проколоти» тільки носа. Так, наприклад, в Австралії дівчина ледь не осліпла через невдале татуювання на очах! На її тіло вже було нанесено понад 200 малюнків, але її й далі не покидало бажання робити собі тату, бо ж тільки це, як вона стверджує, допомагає їй подолати депресію. Для одних тату і пірсинг – підкреслення природньої краси, а для інших – парадокс, важкий для розуміння і сприйняття. То як же воно є насправді, і якою має бути реакція християнина на це явище сучасної псевдокультури?

ВСТУП
Сучасна людська цивілізація стикнулася з новітніми, ще донедавна незнаними і етично неоднозначними проблемами в галузі медицини, серед яких - штучне запліднення, генетичні маніпуляції, використання при лікуванні стовбурових клітин, аборти, евтаназія. У контексті динамічних цивілізаційно-культурних процесів, науково технічного поступу, сучасних біоетичних викликів людство знову постало перед важливими і актуальними запитаннями: хто така в своїй сутності людина, яка цінність і гідність її життя, яким є її місце, роль та значення у світі? Відповіді на ці питання можуть звучати в різній площині в залежності від поглядів на сучасну людину - віруючі або невіруючі ці люди. На загал, у сучасному світі головно існує два погляди на особу, її гідність та цінність життя: християнський і світський.

ВСТУП
Після насильницької ліквідації владою СРСР Українська Греко-Католицька Церква 44 роки діяла та перебувала в підпіллі. У ці важкі часи наша Мати-Церква була немовби відблиском перших віків християнства, коли перші учні Христа проливали свою кров і ставали мучениками за Христову віру та Церкву під час правління різних римських імператорів. Християни підтверджували Христове вчення своєю смертю. 77 років тому у Львові подібного виклику та випробування зазнала УГКЦ. СРСР ліквідував нашу Церкву під час Львівського псевдособору 1946 р. Тоді багато священників, єпископів, монахів та вірних постали перед вибором перейти до Російської Православної Церкви чи залишитись, попри всі небезпеки, вірними УГКЦ. Відтак чимало людей, зокрема духовенства, обрали мученицьку смерть за Христа і свою Церкву. Одним із таких ісповідників віри був о. Климентій Шептицький.

о. Мирон Бендик

Культура кожної людини починається з її глибшої призадуми над собою, сенсом свого життя, місцем і роллю Бога та інших людей у цьому житті. Людина, яка ставить перед собою такі питання, стає шукачем істини. Про таких, як вона, Христос сказав: «Хто шукає, знаходить» (пор. Мт 7, 8). Щодо Бога, то культурна людина віддає Йому культ, а щодо себе та інших людей творить визначену культуру відносин. Задля відносин із Богом та людьми особа окультурнює своє довкілля.