РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 13/08 Папа Пій XI проти нацизму
- 11/08 Макавейські мученики – відважні борці проти тоталітаризму
- 09/08 Олег ШПАК, «Служіння медичного капелана УГКЦ» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. ліц. Євген Карпінець)
- 06/08 «Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші»
- 05/08 Святослав САВЧИН, «Таїнство священства у візантійській та латинській традиціях» (науковий керівник – о. д-р Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Остап Черхавський)
Найпопулярніше
- Петро КУШНІР, «Видіння "Нового Єрусалима" в книзі Одкровення Йоана Богослова (Од. 21). Інтертекстуально-богословський аналіз» (науковий керівник – о. ліц. Ростислав Приріз, рецензент – о. ліц. Андрій Нискогуз)
- Богдан ФЕДИНЯК, «Маріологія папи Римського Венедикта XVI» (науковий керівник – о. д-р Олег Чупа, рецензент – о. ліц. Володимир Тухлян)
- Володимир АНДРУХІВ, «Почаївська лавра в унійний період» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
- Павло ЗАХАРЯК, «Феномен трансгуманізму: виклики і загрози для суспільства» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Володимир ПАНЬКІВ, «Заснування і розвиток структур Української Греко-Католицької Церкви у Південній Америці (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.)» (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент – о. ліц. Андрій Нискогуз)
- Звідки Церква бере гроші та куди їх спрямовує?
- Роман МИЦЬКО, «Іконоборство у Візантії: історично-політичний аспект» (науковий керівник – о. ліц. Андрій Нискогуз, рецензент – о. ліц. Володимир Тухлян)
| Тату і пірсинг |
|
|
|
|
Михайло Карпінець
Перш за все варто зауважити, що татуювання або пірсинг є явищем дуже давнім та поширене в африканських племенах і нехристиянських народів світу впродовж тисяч років. З древніх часів у Африці, Південній Азії та на Близькому Сході жінки наносили на своє тіло зображення, котрі, як вони вірили, мали відганяти зло і притягувати щастя. А в Таїланді буддійські монахи наносять собі тату вважаючи, що у такий спосіб зв’язуються з древніми жерцями . Також у стародавніх людей татуювання виконували й інформаційну функцію: були знаками приналежності до певного роду, племені чи класу. Слова «пірсинг» і «татуювання» – іншомовного походження. Перше означає «прокол чого-небудь» (від англійського «piercing» ), а друге — «рана», «знак» (від таїтянського слова «tatau» ). Слова «прокол», «знак» чи «рана» можуть викликати у нас справедливе питання: чи не спричинить татуювання або пірсинг проблему або шкоду для здоров’я у тих, хто хоче їх собі нанести? І справді, як і перше, так і друге може негативно вплинути на наше здоров’я, спричинивши алергічні реакції, вірусні або бактеріальні інфекції. Чорнила і пігменти, що використовуються для татуювань, можуть викликати в організмі людини реакцію відторгнення, а інструмент, яким наносять тату чи роблять пірсинг, може бути носієм дуже важких хворіб: гепатиту В і С, СНІДу. Не слід забувати, що з плином часу тіло людини змінюється, старішає, а тому тату і пірсинг через десятки років матимуть вже неестетичний вигляд. Ще потрібно пам’ятати про те, що такі «прикраси» можуть спричинити труднощі у пошуку роботи через вимоги до зовнішнього вигляду працівника. Та попри все у молодих людей не зникає бажання нанести на своє тіло тату чи зробити пірсинг. Чому ж вони прагнуть цього? Мабуть, перша причина, яка підштовхує молодь до такого кроку, є бажання якось змінити свою зовнішність, додати їй привабливості чи щось підкреслити. На таке рішення впливає і приклад друзів, авторитетів і кумирів, на яких дивлячись, не хочеться «відставати» від мейнстріму, а бути такими ж, як і вони. Це явище набрало значної популярности завдяки кіноакторам, співакам. Молодь, бажаючи якимось чином задекларувати свою інакшість, почала «розтатуйовувати» своє тіло різноманітними символами і вішати сережки на вуха, ніс, брови, губи та інші частини тіла. Людина начебто хоче «по-особливому» вирізнятися від інших, але насправді це всього лиш модель нарцистичного виховання. Правда полягає в тому, що унікальною людину робить не її зовнішість, а внутрішній світ! Наша інакшість, неповторність в тому, що кожен із нас по-особливому відчуває, мислить і переживає. Тож «змінювати» своє тіло зовсім не означає щось змінювати кардинально у собі. Якщо ти незадоволений собою, зосереджуватися потрібно не тільки на тілі. Реальні зміни відбуваються тоді, коли ти працюєш над своїм внутрішнім світом і духовним життям. І не слід все зводити до того, що тату і пірсинг — лише тренд моди. Звичайно, інколи так воно і є. Однак знаючи про весь ризик і небезпеку такого вибору, молоді люди не зупиняються на одному татуюванні або пірсингу, що може свідчити і про їхні психічні проблеми. Як наслідок, тіло людини може бути повністю покрите татуюваннями і пірсингом в найрізноманітніших місцях. А як пояснити цю згубну звичку з релігійної точки зору? Людина – Образ Божий (див. Бут 1, 26). Святі Отці навчають, що образом, на який нас сотворено, є Ісус Христос, Воплочений Син Божий, тому людину ще називають образом Первообразу . Вона стремить до цього Первообразу, і це Святе Передання називає прагненням досягнути «подоби Божої». Як образ Божий людина є свобідною, розумною і сама приймає рішення. Господь наділив людину свободою, яка має свої «плюси» і «мінуси». Тому, звичайно, ми маємо вирішувати, чи змінювати своє тіло додаванням всяких зображень і проколів. Але хіба це принесе користь в уподібненні до Христа? Невже це сприятиме обожествленню, до якого покликана кожна людина? Апостол Павло навчав: «Все мені можна, та не все корисне…» (1 Кор 6, 12). Без моралі свобода стає вседозволеністю, сваволею, а відтак — і кліткою поневолення пристрастями. «Не робитимете заради мерця нарізок на вашому тілі, ані не знакуватимете себе», — такі слова можемо прочитати у старозавітній книзі Левіт (Лев 19, 28). Їх Бог промовив до євреїв, а через них і до нас. Апостол Павло назвав людське тіло «храмом Святого Духа» (I Кор. 6, 19), тому тіло повинне виглядати так, щоб бути ознакою присутности Святого! Михайло КАРПІНЕЦЬ, Тату і пірсинг // СЛОВО №4 (80), грудень-лютий 2019-2020
|






