Семінарійна спільнота привітала преосвященного владику Ярослава (Приріза), єпарха Самбірсько-Дрогобицького, який 29 квітня 2026 року відзначив знаменну ювілейну дату — 20-ліття своєї архиєрейської хіротонії, яку він в катедральному храмі Пресвятої Трійці у Дрогобичі прийняв з рук Блаженнішого Любомира (Гузара) та єпископів Юліяна (Вороновського) і Михаїла (Сабриги).

Ортинський Олег

Від 2014 р. українці досвідчили жахіття війни, які Європа, здавалося б, подолала ще у ХІХ ст., вибудувавши механізми того, як їм протидіяти. Війна спричиняє смерть, руйнування, біль, розпач… Перед нею людина почувається безсилою. У 2022 р.Б., перед Великим Постом, яким християни готуються до світлого празника Воскресіння ГНІХ, український народ і цілий світ досвідчив наслідки повномасштабної хвилі російської збройної агресії, яка стала однією з найдраматичніших сторінок нашої новітньої історії. У цій ситуації багато з нас переконався у тому, наскільки серед гучних пострілів у Києві, масштабних зруйнувань у Гостомелі, серед нелюдських звірств у Бучі, Маріуполі та інших місць нашої України залишається важливим молитовний фронт, який тримає Мати-Церква.

25 квітня 2026 р. Б. у Дрогобицькій духовній семінарії відбувся традиційний День відкритих дверей — подія, яка щороку збирає молодь і всіх зацікавлених, щоб відкрити для них внутрішній світ семінарійного життя. Цей день став особливою нагодою не лише побачити семінарію ззовні, але й доторкнутися до її щоденної реальності — тієї, що формується у молитві, навчанні та братерській спільноті.

23 квітня 2026 р. Б., у день вшанування святого славного великомученика, переможця й чудотворця Юрія, учні Малої семінарії, що діє при Дрогобицькій Духовній Семінарії, здійснили пізнавальний та духовно збагачувальний візит до старовинного храму святого Юрія у місті Дрогобичі. Це свято, сповнене особливої благодаті, стало чудовою нагодою не лише вшанувати небесного покровителя, а й торкнутися живої історії Церкви, вписаної в камінь і час.

22 квітня 2026 р. Б., напередодні свята славного Великомученика, переможця й чудотворця Юрія, спільнота Дрогобицької семінарії помолилась Вечірню з Литією, яку очолив о. Роман Андрійовський, віце-ректор з навчальної частини у співслужінні о. Романа Копача, префекта ДДС. Опісля відбулось урочисте мирування з нагоди свята.

Карпінець Михайло

Думка про війну призводить до появи сліз на очах і щемливого болю в душі. Особливо у тих, хто особисто її досвідчив. Вона несе в нашій уяві образи зруйнованих будинків, розбомблених міст чи розстріляних автівок, покинутих на узбіччі доріг, а у наших вухах немовби чутно звуки пострілів, вибухів, свист ракет … і найгіршої картини – ріки крові і гори кісток, як колись описав нашу землю ісповідник віри блаженніший патріарх Йосиф Сліпий.
Мабуть не залишилось жодної людини, життя якої не змінилось із повномасштабною хвилею російської збройної агресії проти України. Воно поділилось на «до» і «після початку» війни. Минулі проблеми чи труднощі, які раніше нас бентежили, зараз не просто відійшли далеко на задній план, але відклалися на потім, на «після війни». Наші храми перестали бути лише місцем для молитов. Цілоденно в них не тільки перед Боже Обличчя заносять гарячі, щирі моління, але трудяться люди доброї волі, допомагаючи військовим і жертвам, які постраждали від агресії ворога.

Семінаристи Дрогобицької духовної семінарії Іван Ставникович та Віталій Найда під час пасхальних свят 2026 р.Б. побували у місті Канів Київської архиєпархії УГКЦ. Тут вони допомагали о. Ігорю Амброзу, який ревно розвиває парафію Успіння Пресвятої Богородиці, дбаючи про духовне зростання місцевої громади та утвердження церковного життя.

Цмоканич Микола


Війна – це трагедія, бо завжди несе із собою біль, розруху, сльози, смерті невинних, руйнацію та жорстокість, яку деколи хочеться назвати просто «нелюдяність». Особливо важко переживається війна тоді, коли приходить усвідомлення, що, насправді, немає жодної нашої вини у тому, що агресор вирішив задовільнити свої імперіалістичні забаганки шляхом вбивств воїнів, цивільних, дітей, вагітних, волонтерів, лікарів, беззбройних та навіть тварин, а також руйнуваннями міст і сіл та грабіжжю. У такій ситуації постає німе питання: «За що Бог так карає нас? Чому це все стається?»
Друзі старозавітнього праведника Йова вважали, що всі біди стаються з ним через якусь його вину, і Бог карає його за якісь гріхи. Проте впродовж цілої однойменної біблійної книги спостерігаємо критику такого однобокого осмислення страждань. Взагалі, за своєю суттю запитання: «За що?» є негативним у тому значенні, що воно розглядає стару дійсність, очевидно, гіршу. Натомість ми як християни знаємо, що Бог навіть зло обертає на добро (Бут 50, 20), а тому маємо ставити питання ще й позитивно: «Для чого?»

Семінаристи Дрогобицької духовної семінарії Ярослав Кураш та Антоній Іванів під час Великодніх місій у Луцькому екзархаті активно долучилися до душпастирського служіння, допомагаючи у проведенні богослужінь владиці Йосафату (Говері). Зокрема, вони виконували обов’язки прислуги на архиєрейських богослужіннях, дбаючи про належний літургійний порядок та молитовну атмосферу.

Вже стало доброю традицією Дрогобицької духовної семінарії, що під час пасхальних свят частина семінаристів виїжджають у різні регіони України і закордон, аби допомогти місцевим греко-католицьким громадам глибше пережити подію Христового Воскресіння. Цьогоріч у місті Шахтарське Дніпропетровської області брати Іван Янчура та Олег Журавель відвідали парафію Різдва Пресвятої Богородиці, настоятелем якої є о. Ярослав Швачук. Протягом цього часу семінаристи були залучені до підготовки богослужінь та оздоблення храму до свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.