На цьогорічні пасхальні місії брати Андрій Нискогуз (5 курс) та Андрій Лоїш (5 курс) відправились 11 квітня, у Великий вівторок, до міста Токмака Запорізька області (Донецький екзархат). До колиски козаччини курсував потяг майже цілу добу. Коли брати прибули до місця призначення, то їх радо зустрів о. Тарас Буричко, який є випускником нашої семінарії.

Поселили семінаристів на квартиру до однієї милої пані Анни, що надзвичайно смачно готувала і стала їхньою тимчасовою «опікункою». У Чистий Четвер, 13 квітня, брати з отцем Тарасом займались трудовою діяльністю у с. Світле, очищуючи від заростей акації подвір’я колишньої, вже поруйнованої менонітської церкви. На цій території отець планує збудувати капличку, бо в селі жодної церкви немає. Великі П’ятниця та Субота для братії були насиченими: всі посні відправи у храмі, репетиції зі співу разом з усіма вірними та ще безліч справ. На диво приємною родзинкою Токмацької парафії УГКЦ (храм Свв. Апп. Петра і Павла) є те, що на богослужіннях практично вся асамблея молільників бере активну участь у співі й молитві. Кожному мирянину о. Тарас знайде літургійну книгу «Молитвослов» чи «Прийдіте поклонімся».

Вірні дуже тішилися присутністю братів-семінаристів, бесідуючи з ними про різне, а також прибираючи і прикрашаючи до празника Воскресіння храм. З місцевими дітьми відбулись дві зустрічі у рамках недільної парафіяльної школи. В ній активну участь бере не лише о. Тарас, але й їмость Ірина з крихітною донечкою Василинкою на руках. Напередодні Великодня братія з дітками творили «писанкове диво». А вже в день самої Пасхи відбулася неперевершена Велика гаївка на подвір’ї храму. Взяла в ній участь велика юрба дітлахів та кілька підлітків. Було багато музики, пісень, бансів, руханок – гаївка вдалася на славу. Парафіяни добрячу частину зі своїх великодніх кошиків пожертвували для наших захисників у війні на Донбасі. Не встигли брати оговтатись, як місійний тиждень добіг кінця. Отець Тарас, відданий і невтомний працівник у Христовому винограднику, у Світлий понеділок відвіз семінаристів до Мелітопільського залізничного вокзалу. Брати, сповнені незабутніх вражень, згадують про Токмак як про місто, що населене щирими, простими та завжди усміхненими людьми.

Семінаристи висловлюють щиру подяку Братству «Введення в храм Пресвятої Богородиці», особливо його духівнику Владиці Григорію, за можливість здійснити місійну поїздку, а також отцю Тарасу Буричку, його їмості Ірині та пані Анні за турботу у м. Токмаку.

Див.фоторепортаж: