|
 Продовжуючи пізнавати різні сфери душпастирства, 19 вересня 2023 р.Б. семінаристи VI-го курсу Дрогобицької духовної семінарії відвідали Дрогобицький педуніверситет ім. Івана Франка, де ознайомились з місцем служіння академічного капелана. Спільно з проректором з навчальної частини о. доктором Романом Андрійовським та студентським капеланом о. Олегом Кекошем шестикурсники мали приємну зустріч у музеї імені Івана Франка, що знаходиться у приміщенні факультету української та іноземної філології з кандидатом філологічних наук, літературознавцем та публіцистом Олегом Романовичем Баганом.
Метою зустрічі, яка відбулася в рамках семінарійної навчальної програми, було не лише здобуття нової інформації чи поцінування Франкової поетичної спадщини, а насамперед, свідчення того, що духовенство, впродовж всієї історії України, завжди брало, бере й братиме активну участь у розвитку, популяризації та плеканні української культурної спадщини.
Опісля спільних привітань Олег Романович, без перебільшення, зумів занурити слухачів в історію Дрогобича та події з Франкових студентських років та його плідної письменницької діяльності ХІХ-ХХ-го століть. Впродовж життя, як зазначив професор, письменник змінював свої погляди на життя і світогляд загалом. Попри все, Франко здійснив, безсумнівно, неоціненний вклад у розвиток не лише української поезії, а й культури загалом. Позаяк численні мислителі, письменники й політики дорожили його словом, думкою, цінували і поважали як талановитого, одного з тогочасних письменників, визначного українського поета і перекладача. Як зауважив доповідач, чого варта лише Франкова критика москвофільства, переосмислення історії Галичини та пошук подолання проблеми несформованості галичан у багатьох сферах суспільної діяльності. А також, неймовірне проникнення у глибини духовного буття, відчуття поетом душі народу, його страждань, прагнень та відданості Богові. Все це свідчить про те, що Іван Франко не просто поет, а поет з народу й для народу, з якого він вийшов, у якому жив і для якого творив і провіщав щасливу долю.
На завершення зустрічі, тривав короткий діалог між доповідачем та братами, у формі запитань та відповідей, в якому слухачі, з одного боку, змогли отримати відповіді на поставлені запитання. З іншого боку, всі учасники зустрічі погодилися з думкою, що для популяризації поезії, науки й загалом різноманітних культурних надбань українського народу варто створювати майданчики для зустрічей та спілкування, адже останні у наших реаліях відбуваються не так часто.
|
