ВСТУП
Ця дипломна робота спробує відобразити глибину та складність ісламської релігійної доктрини, а також її вплив на сімейні структури та взаємини. Використовуючи такі джерела як "Історія держави і права зарубіжних країн" Бостана Л. М. та Бостана С. К.; "Суфізм як автентична духовність ісламу" І. Ю. Вільчинської та інші, робота розглядає два ключові аспекти: богословське розуміння сім’ї в ісламі та правила та обов’язки подружжя в цій релігії. При дослідження цієї теми ми використовували індуктивний метод.

ВСТУП
Адам і Єва, не виконавши заповідь Бога не куштувати плоду з дерева пізнання добра та зла, своїм вільним вибором дозволили гріху увійти у світ. Але він не прийшов сам. Він приніс із собою смерть, страждання, тлінність і розірвання зв’язку з Богом. Тому людина у всі часи намагалася віднайти цей втрачений зв’язок з Богом, який повернув би їй попередній стан. Це вона робила багатьма способами: виливала золотих тельців і, поклоняючись їм, думала, що це поверне їй попередню близькість з Богом, інші трималися лише «букви Закону», не надаючи уваги справжній суті заповідей Божих, а ще інші усвідомлювали свої гріхи, каялися в них, щирим серцем жаліючи, та змінювали своє життя, що приводило до перемоги над труднощами, налагодження життя і отримання довгоочікуваного миру та спокою. Все це Бог дарував людині тому, що повсякчасно бажав від неї відновлення цього спілкування, яке можливе через усвідомлення та визнання своїх провин, покаяння з гріхів і зміну життя. Це людина повинна була робити не формально, а щиро, відчуваючи правдивий жаль за все вчинене.

ВСТУП
Сім’я є першим і найважливішим середовищем зростання для дитини. Саме вона закладає основу для розвитку особистості, встановлює перші зв’язки дитини з соціумом та формує її світогляд. Вже від народження дитина вчиться сприймати світ через взаємодію з членами своєї сім’ї, зокрема, батьками. У сімейному середовищі дитини вчиться любові, спілкування, довіри, вмінню виражати власні думки і бути собою, але також з цього ж середовища маленька, ще не зріла, особа може винести досвід страху, невпевненості, комплексів чи навіть травм, які впливатимуть на все її подальше життя може взяти важкий тягар страхів, травм, стереотипів та упереджень. Тому сім’я відіграє ключову роль у формуванні духовно-моральних цінностей, які людина пронесе через все своє життя. Важливість сім’ї, як першого середовища виховання не варто недооцінювати, адже вона є фундаментом, на якому будується життя кожної людини.

ВСТУП
Ця праця є присвячена князю Костянтину-Василю Острозькому, як постаті, що відіграла важливу роль у справі Берестейської Унії. Як згадує мит. Іларіон в своїй історичної монографії, князі Острозькі були могутніми удільними князями. Вони мали при собі багатотисячні полки козацтва, і це робило їх могутньою силою в Литві і Польщі. Вони займали найвищі посади в державі. До них часто прибували посли від молдавського і кримського хана. Князь Костянтин Острозький є надзвичайно цікавою постаттю з-поміж усіх діячів часів Унії. Завдяки своїм багатствам рід Острозьких був настільки знатним, що князь Костянтин у 1586 р. був кандидатом на короля Польщі й Литви. На перешкоді стало православне (конфесійно) віросповідання, бо віра в католицькій Польщі відігравала першочергову роль.

ВСТУП
У сьогоденні ісламське середовище активно розвивається та поширюється, відбувається зіткнення культур та цінностей. Своїми документами, зокрема декларацією «Nostra Aetate», Церква дає відповідь щодо інших релігій, творячи в такий спосіб діалог. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що від розвитку католицько-мусульманського богословського діалогу залежить майбутнє глобалізованого людства. Зараз, як ніколи, необхідний розвиток релігійної етики толерантності, відкритості, діалогу й братерства. У зусиллях богословів, спрямованих на досягнення взаємного порозуміння, траплялися численні виклики, головний серед яких — розвиток радикального ісламізму як ідеології протистояння із Заходом у боротьбі за глобальне лідерство. Сьогодні важливим завданням християн та мусульман є також подолання вікових стереотипних уявлень ворожості й недовіри, вироблення дієвої мови міжрелігійного богословського діалогу, актуалізація спільних або аналогічних моральних цінностей та принципів, узгодження єдиної позиції в умовах постмодерного наростання релятивізму й нігілізму як умонастроїв інтелектуалів і спільнот. Ми не зможемо осягнути всього цього, не знаючи історії католицько-ісламського діалогу, офіційних документів Церкви як відповідей на певні проблеми.

ВСТУП
Кожна людина у своєму житті задумується над його сенсом, питанням правильного вибору, свободи та щастя. На багато з цих питань можна віднайти відповіді у Святому Письмі, яке містить Боже Слово, об’явлене людині в історії спасіння. Ця історія представляє розвиток відносин між Богом та людством, починаючи з моменту створення людини. Протягом історії спасіння ці взаємини поглиблювались і людина щораз більше розуміла їхню цінність та суть. Вершиною спілкування Творця і людства було усвідомлення мотивацій Божих дій щодо людини, які висловив єв. Йоан Богослов: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3, 16). Врешті він у своєму І посланні навчатиме, що Бог є Любов (пор. І Йо 4, 8. 16). І цю досконалу любов виявив Господь Ісус Христос.

ВСТУП
В історії філософії Новітньої доби однією з ключових тем філософських дискурсів, яка загалом є складовою частиною таких дисциплін, як логіка, гносеологія, епістемологія, когнітивістика та інші, стала проблематика загалом природи людського мислення, а конкретніше – дослідження способу, можливостей, меж раціонального пізнання та всього того, що з ним пов’язано. З-поміж численних мислителів, котрі присвячували свої трактати висвітленню цієї проблематики, найчастіше виокремлюють Іммануїла Канта, і це не безпідставно. Цей мислитель, справді, здійснив «коперниканський переворот» у способі трактування раціонального пізнання, перенісши акцент з об’єкта на суб’єкта пізнання. Його три найвідоміші трактати Критик викликали дискусії, які згодом переросли у тривалу полеміку. Якщо у дискусіях метою є зіставлення суперечливих суджень та осягнення однодумності, тобто істини, то метою полеміки є здобуття перемоги над опонентом та ствердження власної позиції. Одним із численних опонентів Канта, котрий відкрито у деяких своїх трактатах полемізував не безпосередньо з Кантом, а опосередковано, був вже сьогодні блаженний пастир з Роверето Антоніо Розміні-Сербаті. Цей мислитель в одному зі своїх трактатів, мова йде про Теодицею, не лише полемізує з Кантом, а й пропонує своє вирішення піднятих філософом з Кеніґсберґа проблематик.