(1.08.1893 р., Осмолода на Станіславівщині – 1.04.1960, Брошнів, Івано-Франківщина) навчався в Коломийській гімназії та у Відні. У 1914-1920 рр. брав участь у І Світовій та Українсько-польській війні як австрійський та український старшина. У 1921-1924 рр. вивчав право у Львівському таємному українському університеті й отримав науковий ступінь доктора. Від 1925 р. студент богослов'я в Греко-католицькій духовній семінарії у Львові. Перший голова студентського товариства «Читальня українських студентів богослов'я ім. М. Шашкевича» (1926). Одружився, але оскільки дружина померла, то у 1928 р. був рукоположений вже як удівець. В 1930 р. отримав ступінь доктора канонічного права в Папському Григоріянському університеті в Римі. Повернувшись на батьківщину, був ректором Малої семінарії у Львові. З 1931 р. викладач канонічного права у богословській академії. З 1932 р. – дійсний член історично-правничої секції Богословського наукового товариства. Промотор справедливості Львівського архи-єпархіального трибуналу. У 1933 р. був габілітований на основі праці «De potestate episcoporum necnon de praerogativis metropolitanae potestatis in bona Ecclesiae temporalia in Oriente novem primis saeculis». В 1939 -1941 pр. працює в Українському центральному комітеті в Кракові.

У 1945 р. був заарештований радянськими органами безпеки, а 25 червня 1946 р. засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відбувши покарання, проживав у с. Брошнів Рожнятівського району Івано-Франківської області, разом зі своєю сестрою Ольгою, де й помер та похований.

Автор цілого ряду праць канонічної тематики, зокрема скриптів «Супруже право» (1947), «Річеве право», «Особове право».