Маркель Попель (31.12.1825 - 29.09.1903) - закінчив чотирикласну німецьку школу в Галичі, здобув середню освіту в класичних гімназіях в Станіславові і Бучачі, закінчив філософський факультет в Чернівцях, отримав богословську освіту в Львові та Відні. З 1849 - вчитель педагогічних курсів у Львові; з 1850 - греко-католицький священик у Бучачі (Львівська Архиєпархія); з 1851 - вчитель Тернопільської гімназії; з 1859 - вчитель російської мови в Львівській академічній гімназії; з 1862 - вчитель Львівської німецької гімназії. Виступав на захист східного обряду. Наприкінці 1866 переселився до Російської імперії, де став знаряддям уряду у підготовці до знищення З'єдиненої Київської Церкви. З січня 1867 - вчитель Холмської гімназії та викладач літургіки і морального богослов'я в греко-католицькій Холмській духовній семінарії. З 1868 - протоієрей при Холмському катедральному соборі і референт Холмської єпископської курії, єпархіальний екзаменатор з церковної історії та церковного права і голова комітету з відновлення Холмських єпархіальних установ. З 16 березня 1871 отримав від російського уряду призначення адміністратором Холмської єпархії, але не був визнаний римським папою Пієм IX за те, що провадив роботу зі знищення греко-католицької Холмської єпархії і її включення до складу РПЦ. З 8.07.1875 - єпископ Люблінський, вікарій Холмсько-Варшавської єпархії РПЦ. З 9.12.1878 - єпископ Подільський і Брацлавський РПЦ. З 6.03.1882 - єпископ Полоцький і Вітебський РПЦ. Помер і похований в Санкт-Петербурзі.

Автор декількох богословських творів: «Моральне богослов'я» (1857), «Літургіка» (1862 і 1863), «Сто образків» (1865). У 1865-1866 видавав у Львові народну релігійно-моральну газету «Тиждень». Написав трагедію «Немира» і дослідження про співака Бояна.