Триває благодатний час Великого посту. Час подвигу і аскези, час, коли християни зосереджують увагу на духовному вимірі свого життя, щоб послабити панування над ним виміру тілесного. Це також час посиленої молитви і покаяння, час боротьби з пристрастями і набуття чеснот, час прощення і примирення, як з ближніми, так і з Богом… Однак достойне проведення посту є справою нелегкою: «старий чоловік» не хоче здавати позицій, пручається, заглушує духовні потреби людини, аж до тої міри, що інколи духовність повністю виходить поза сферу людських зацікавлень. Тому у черговому номері «Слова» намагатимемося з’ясувати, а що ж таке духовність, у чому полягає духовне життя людини і яка його ціль? Отож запрошуємо читачів здійснити мандрівку у духовний світ людини.

Василь Салій

«І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1,27) – читаємо про сотворення людини у Святому Письмі. Вінець творіння, мало чим менша від ангелів (Пс 8,6) – такою Бог задумав людину. Адам і Єва стали першою людською спільнотою. Первообразом людської спільноти є Пресвята Трійця.

п. Ігор Бриндак, викладач ДДС

Свого часу в нашому часописі було поміщено рецензію на фільм Крістіана Річа «Питання віри» (див. «І мовив Господь» «Слово» № 4(68) 2016-2017). У цій стрічці розглядалися проблеми, пов’язані з теорією еволюції. У цьому ж номері піде мова про фільм режисера Тома Хаймса «Припущення» («Alleged»). В ньому також розглядається проблема, пов’язана з еволюціонізмом, але дещо по-іншому. В основу фільму лягли реальні події, які мали місце 1925-го року в американському штаті Теннесі.

26 березня 2019 року в актовому залі Дрогобицької духовної семінарії відбулась презентація книги Українського богословського наукового товариства "Методика датування Галицьких ікони XV-XVI століть" Левка Скопа. Представлення розпочалось із спільної молитви.

Володимир Тухлян

Людина є вінцем творіння, вершиною Божого творчого процесу. Створюючи людину за образом та подобою своєю (пор. Бут 1,26-27), Бог кличе до життя істоту, яка покликана представляти Бога на землі. Людина є боголюдиною за своїм потенціалом. Відтак вона істота вища не тільки тому, що наділена розумом і волею, але ще й тому, що має величезний потенціал зростання. Проте будучи абсолютно вільною і незалежною від Творця, людина може діяти всупереч Йому, якщо забуде, що створена «на образ і подобу» Бога. Це дорога в нікуди. А усвідомлення своєї подібності до Бога відкриває перед нами колосальні можливості, щоб творити і бути щасливою.

Владислав Стефанишин

Кожного року ми із повними пасхальними кошиками страв поспішаємо до храму на святкування величної події – Воскресіння Господнього. Але чи запитували ми себе, яке місце займає це свято в нашому церковному календарі, чому надаємо йому такого особливого значення і чим для кожного з нас є Воскресіння Господнє – історичною подією, що відбулася дві тисячі років тому, повчальною притчею, чи, може, вона наділена глибшим смислом?

24 березня 2019 р.Б., у Другу неділю Великого посту, семінарійна спільнота взяла участь у Архиєрейській Божественній Літургії у Катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Під час богослужіння владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, уділив дияконські свячення Богдану Хом'яку, випускнику і префекту Дрогобицької духовної семінарії. 

Володимир Литвин

З біблійної розповіді про сотворення світу дізнаємося, що людина є вищим творінням з понад усього сотворіння. У Святому Письмі читаємо, як Бог на шостий день свого творіння формує людину, кажучи: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі» (Бут 1,26, пор. Бут 1,28).

24 березня 2019 року, у другу неділю Великого посту, відбулась Хресна дорога у місті Дрогобичі. Очолив молитву правлячий єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії владика Ярослав (Приріз) у співслужінні священнослужителів Дрогобича. О 15:00 розпочалась Хресна хода з-під катедрального собору Пресвятої Трійці.

о. Олег Чупа, сповідник ДДС

Древній Апієвий шлях в Римі стереже таємниці християн перших століть. Оливкові сади, давні будівлі та разюча для мегаполісу тиша. Однак це лиш поверхня таємничих сторінок раннього християнства. Найцікавіше в підземеллях. Тут очима й руками торкаєшся стін, гробниць, настінних символів, постаментів, споруджених у перші три століття по Різдві Христовому. Коли поганський Рим шаленів у політичних інтригах, розвагах і плотських утіхах, у підземеллях поруч з Апієвою дорогою лунали молитви християн. Сюди приносили тіла закатованих мучеників, складали до гробниць і на них – перших вівтарях – служили літургії.