Олег Ортинський

Упродовж історії Христовій Церкві довелося пережити різні конфлікти та суперечки, які призвели до розділень. Багато з них удалося подолати, та від деяких залишилися наслідки і до сьогодні. Серед перших поділів варто згадати виникнення т.зв. «монофізитських» і «несторіянської» Церков. Чи не найбільшої рани Христовому церковному Тілу завдала «Велика схизма» між Християнським Сходом і Заходом, яка сталася в 1054 році. Після цього розколу християнство поділилося на західне, яке згодом стали називати Католицька Церква, та східне, яке отримало назву Православна Церква. Починаючи з XVІ ст, унаслідок Реформації від Римо-Католицької Церкви відділилися протестантські церковні спільноти, які пізніше почали протистояти й одні одним.

Спробами вилікувати рану церковного поділу стали т.зв. унії, яких упродовж історії було кілька: Ліонська (1274), Флорентійська (1439), Берестейська (1596), Ужгородська (1646) у Європі; Вірменська, Коптська, Сиро-Яковітська, Сиро-Халдейська на Близькому Сході. Проте вони були лише частковими, бо з різних причин не привели до повного об’єднання Церков .
Нижче спробуємо подати, як зараз виглядає християнський світ.
Церкви католицького сопричастя
Церкви католицького сопричастя охоплюють найбільше число християн (близько 1,3 мільярда вірних станом на 2012 р.). Церква складається з 24-ох автономних церков свого права. Найбільшою серед них є Латинська Церква. Інші 23 Церкви свого права є Східними Католицькими Церквами, на чолі яких стоять патріарх, верховний архиєпископ, митрополит або інший головний ієрарх. Найбільшими східними католицькими Церквами є Українська Греко-Католицька Церква (Україна, США, Канада, Аргентина, Австралія, Бразилія, Західна Європа), Сиро-Малабарська Церква (Індія, Австралія, Канада, Велика Британія), Маронітська Церква (Ліван, Сирія, Єгипет, Саудівська Аравія, Франція, Бразилія, Венесуела) та Мелхітська Греко-Католицька Церква (Єгипет, Палестина, Ізраїль, Туреччина, Ліван, Ірак, Аргентина, Нова Зеландія). Кожна з них має свій обряд, що відображає історичне та культурне різноманіття, але всі вони поділяють ту саму віру й визнають першість римського єпископа як наступника апостола Петра.
Найпоширенішим обрядом є римський (латинський) обряд. Довго богослужіння в цьому обряді відбувалися виключно на латині, але після реформи ІІ Ватиканського собору молитва зазвучала для людей місцевою народною мовою. Різні східні обряди використовуються східними католицькими Церквами. Ідеться про візантійський обряд у його антіохійському, грецькому та слов’янському різновидах, коптський, ефіопський, сирійський, вірменський, маронітський і халдейський обряди.
Якщо говорити про чисельність вірних, які в Україні належать до Церков католицького сопричастя, то у 2020 році їх кількість налічувала приблизно 6,5 мільйонів. З них 5 мільйонів – греко-католики та 1 мільйон – католики римського обряду. Також існує невелика вірменська католицька громада. Україна – єдина країна у Європі, де католики східного обряду переважають над римо-католиками.
Православні Церкви
Православні Церкви – це ті, котрі як і Римо-Католицька Церква, визнають Вселенські собори першого тисячоліття, але в 1054 р. пішли на розрив із Римським Апостольським Престолом (головно з юрисдикційних суперечок). На сьогодні православних є близько 220 мільйонів у всьому світі. Потрібно знати, що православні Церкви поділяються на автокефальні та автономні.
Під автокефальними Церквами ми розуміємо передусім ті, які очолені окремим главою (патріархом, архиєпископом, митрополитом). Автокефальна православна Церква вирішує проблеми на власному рівні, самостійно обирає єпископів та Предстоятеля. Сьогодні існує 14 автокефальних Церков, які визнані всім православним світом; дискусії стосовно автокефальності ще двох (Американської і Української) тривають. Варто підкреслити, що кожна з них займає певне місце в диптиху за старшинством і честю. Як правило, це залежить від давнини заснування Церкви та її ролі в історії усієї Вселенської Церкви. Дев’ять автокефальних Церков очолюються патріархами, інші – архиєпископами або митрополитами. Спершу йдуть давні патріархати (Константинопольський, Олександрійський, Антіохійський, Єрусалимський); далі – так звані новіші патріархати (Московський, Сербський, Румунський, Болгарський, Грузинський); потім – автокефальні архиєпископські чи митрополичі Церкви (Православна Церква Кіпру, Православна Церква Греції, Православна Церква Польщі, Православна церква Албанії, Православна Церква Чеських земель і Словаччини, Православна Церква України).
Автономна Церква — канонічне об’єднання православних єпархій за територіальною ознакою, яке входить до складу автокефальної Церкви, але має власного предстоятеля (як правило, у сані архиєпископа чи митрополита). Вони мають обмежене внутрішнє самоврядування. Існують шість автономних Церков: Фінляндська та Естонська (у складі Константинопольського патріархату), Синайська (у складі Єрусалимського патріархату), Українська, Японська та Китайська (у складі Московського патріархату) .
2018 рік став переломним в історії українського православ’я. Тодішній Президент України та Парламент доклали зусиль, аби досягти визнання Православної Церкви в Україні. Уряд звернувся до Константинопольського Патріархату з проханням визнання автокефального статусу Церкви в Україні. Після об’єднавчого собору, який відбувся 15 грудня 2018 р. в Софії Київській, було проголошено об’єднання Православної Церкви. 6 січня 2019 року Константинопольський Патріарх Варфоломій вручив митрополиту Епіфанію Томос про визнання автокефалії Православної Церкви в Україні. Триває процес визнання автокефалії цієї Церкви світовим православ’ям.
Крім того, в Україні діє Православна Церква, яка перебуває в підпорядкуванні Московського Патріархату. Є ще дрібніші православні юрисдикції, не визнані світовим православ’ям.
Дохалкедонські Церкви
Йдеться про т.зв. «несторіянську» та «монофізитські» Церкви.
Асирійська Церква, або древня Церква Сходу, пов’язана з сумнівним ученням прихильників Несторія, відділилася від Вселенської Церкви внаслідок невизнання Ефеського собору (431). Її історичною територією є сучасні Іран і Ірак, але через мусульманське переслідування багато вірних проживає в західній діаспорі.
Інші дохалкедонські Церкви є монофізитськими, бо постали внаслідок невизнання догмату Халкедонського собору (451) про дві природи Ісуса Христа. Серед них є три Церкви Олександрійської традиції – Коптська в Єгипті, а також Ефіопська та Еритрейська (за назвою країн). Ще три належать до Антіохійської традиції – Яковітська (Сирійська), а також дві індійські Церкви – «автономна» Маланкарська (залежна від Яковітської) та «автокефальна» Сирійська (незалежна). Крім того, до монофізитського віровизнання належать чотири юрисдикції вірменської традиції – вірменські патріархати Константинополя та Єрусалиму, Килікійський католикосат, а також древній Ечміадзинський Католикосат. Монофізитські Церкви також мали непросту історію, і через переслідування багато їх вірних проживають у західній діаспорі .
Протестантизм
Протестантство пов’язують із Лютером – римо-католицьким монахом, який на початку XVIст. спочатку виступав за очищення Римо-Католицької Церкви від зловживань, а згодом відділився від неї і пішов на радикальний розрив із церковною традицією. З огляду на подальші дроблення всередині самих протестантів, протестантство є складним і неоднорідним. Це сотні церковних спільнот, які є незалежні між собою і об’єднуються лише апелюванням до Біблії, яку, зрештою, інтерпретують не раз дуже своєрідно. Це – англікани, лютерани, баптисти, реформати (кальвіністи), методисти, п’ятдесятники (харизмати) і т.д. Зараз у світі близько 10 відсотків населення планети визнають себе як ті чи інші протестанти .
Найбільшими протестантськими конфесіями в Україні є баптисти; християни віри євангельської та адвентисти.

Олег ОРТИНСЬКИЙ,ÂÂ Різноманітність християнського світу//СЛОВО №4 (88), грудень-лютий 2021-2022.