Гавриїл Костельник (Габор Костельник Гомзов) (15.06.1886 – 20.08.1948) – священик (УГКЦ і РПЦ), богослов, мовознавець, письменник, історик, філософ, редактор церковного часопису «Нива».

Народився в греко-католицькій сім'ї переселенців із Закарпаття в селі Руський Керестур (Воєводина, Сербія). Після закінчення гімназії в Загребі навчався у 1906 – 1907 рр. на богословському факультеті Загребського університету, у 1911 закінчив богословський факультет Львівського університету, а у 1913 — Фрібурзький католицький університет у Швейцарії.

У 1913 році повернувся до Львова і став священиком. Крім душпастирської праці викладає у львівських гімназіях, Духовній семінарії, Богословській академії. Згодом приєднюється до РПЦ і вже як священик Російської Православної Церкви та керівник т.зв. «Ініціативної групи» (інші два члени – єпископи РПЦ Михаїл Мельник та Антоній Пельвецький) за ініціативою радянської влади та за підтримки РПЦ виступив формальним організатором т.зв. Львівського псевдособору 1946, під час якого було проголошено про скасування Берестейської унії і приєднання УГКЦ до РПЦ.

У 1948 році у м. Львові на вулиці Краківській о. Гавриїл Костельник був застрелений. Радянська пропаганда звинуватила в його вбивстві підпілля ОУН, але є всі підстави вважати, що ініціатором цього виступили сталінські спецслужби, які поступово ліквідували й інших членів т.зв. «ініціативної групи».

О. Гавриїл Костельник є автором поезій, оповідань, драматичних творів, наукових праць з філософії, історії, релігії і церкви, літературно-критичних розвідок, зокрема про русинський діалект української мови («Граматики бачванско-рускей бешеди» (1923), «Дзе спада наша бешеда» (1922), «Наша бешеда» (1937)), про східнослов'янську етнонімію («Яка наша народна назва?» (1924), «Чом сом постал Українєц?» (1935)) й багатьох інших.