Ігор БРИНДАК, викладач

На сторінках "Живої Води" вже неодноразово писалося про проблеми, пов'язані з теорією еволюції. Зараз цю проблему обговорюють і на світському рівні. Однак, на тлі цих дискусій дещо відійшло на задній план інше запитання: якщо теорія про походження людини, яку ми знаємо зі шкільної лави, є помилковою, то яка ж є тоді правдивою? Або, простіше кажучи, чи дійсно у всього людства колись існували двоє прабатьків - Адам і Єва?

Взагалі, питання про правдивість або надуманість Адама і Єви має цікаву історію. Напевно, в пам'яті багатьох ще свіжі часи, коли „по - науковому" намагались довести, що нібито ніколи не існувало "другого Адама", тобто Ісуса Христа. Зараз ці твердження вже канули в Лету, але те, що стосується „першого Адама", тобто властивого Адама, турбує багатьох людей. Наведу ще один цікавий приклад: у 1932 році в Ра¬дянському Союзі засновник і голова Союзу воюючих безбожників (назва, до речі, цілком офіційна) Ємєльян Ярославскій зробив „відкриття" про те, що ніколи не існувало Святої Те¬рези з Лізіє

(Е. Ярославский „Октябрьская революция, Религия и Церковь" 1932 г. стр. 202). Хоч, як не дивно, коли він це писав, існува¬ли не тільки фотографії і власно¬ручні рукописи святої, але навіть осо¬би, які її знали. Більше того, в тому ж таки монастирі Лізіє ще жила рідна сестра Терези - Селіна. Але, як бачимо, це не заважало декому стверджувати, що Святої Терези з Лізіє нібито ніколи не існувало. Просто для деяких ідеологій є властивим принцип: чим більша і цинічніша брехня, тим їй більше повірять. З цієї причини всілякі твердження про те, що хтось загальнознаний нібито насправді не існував, вимагають сер¬йозного підходу та беземоційного і неупередженого аналізу.

Тепер повернемось до Адама і Єви. На початку потрібно з'ясувати, яким є богословський погляд на цю справу. Ще в першій половині ХХ століття серед деяких теологів була по¬ширена, в значній мірі під впливом дарвінізму, теорія так званого полігенізму. Згідно з нею Адам і Єва - це не були конкретні особи, а алегорія, уособлення людства в цілому. Теорія полігенізму у свій час була засуджена Ватиканом, але свій вплив на части¬ну віруючих зберегла, тому її варто розглянути. Насамперед слід заува¬жити, що Церква зовсім не запере¬чує того, що деякі місця зі Святого Письма слід розуміти алегорично. Але чи можна подібно поступати у нашому випадку? Щодо трактування Святого Письма, то Догматична Кон¬ституція II Ватиканського Собору „Dei Verbum" („Боже слово"), пункт 12-й, говорить: „А щоб Святе Письмо тим Духом, яким було написане, було і читане і пояснюване не менш пиль¬но, треба глядіти на зміст і єдність цілого Письма, мавши на увазі живе передання Церкви й аналогію в вірі... все те, що відноситься до способу пояснювання Писання, підпадає ос¬таточно під суд Церкви, яка має Бо¬жий мандат і службу: Боже слово зберігати і пояснювати". Тому під та¬ким кутом зору будем розглядати біблійну розповідь про Адама і Єву. Тобто чи в загальному контексті Свя¬того Письма їх слід розуміти як кон-кретну людську пару, чи як людство загалом. Спробуємо прослідкувати, як розповідь про них розумілась в традиції Церкви і офіційних церков¬них документах.

Можливо, дехто думає, що про Адама і Єву згадується тільки в Книзі Буття. Насправді це не зовсім так. У Новому Заповіті двічі подано родовід Ісуса Христа. Якщо у Євангелії від Матея на самому початку цей родовід ведеться від Авраама, то в Євангелії від Луки (3,23-38) він виво¬диться від Адама. В самому ж цьому родоводі подано імена реальних істо¬ричних персонажів: Авраама, Давида і т.д. В цьому ж контексті і Адама слід розуміти реальною особою. Сам Ісус вважав Адама і Єву за реальних осіб, бо згадував історію про них, коли навчав про нерозривність подружжя (Мт. 19,3-8, Мк. 10,2-7). А нерозрив¬ність подружжя може бути тільки між одним чоловіком і однією жінкою. Свя¬тий Апостол Павло так пише у І По¬сланні до коринтян (15,21-22): „Бо в тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих, бо як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі й оживуть". Якщо б Адам міг означа¬ти все людство, то тоді виходило б, що Христос теж означає все людство. У Посланні Апостола Юди Тадея (1,14) знаходимо наступне: „Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама". Хіба міг Енох бути сьомим від початку існування всього людства? А в Діяннях Апостолів (17,26) читаємо: „Він (Бог) з одного створив весь рід людський, щоб він жив по всій зем¬ній поверхні".

Тепер поглянемо, як трактували Біблійну розповідь про Адама і Єву Отці Церкви. Святий Атаназій Вели¬кий: „Хоча й один Адам створений із землі, але в ньому закладені основи для походження всього людського роду" ( Св. Афанасий „Творення", том II, стр 325. Сергиев Посад, Святотро- ицкая Сергиева Лавра 1903г.).

Святий Григорій Ніський: „Рівно ж у випадку Адама і Авеля і ця назва їх природи не змінюється ані тим, що Авель з'явився в буття через наро¬дження, ані тим, що Адам це зробив без народження" ( Заперечення Евномія ч. V).

Святий Іван Золотоустий: „Спаситель потерпів страждання в ті самі години, які провів Адам від спожиття плоду до суду, від шостого часу до дев'ятого" („О творении мира" T.VI, кн.5, стр.807, Москва 1995).

Святий Августин Гіппонійський: „Бо рід людськй отримав початок від одного чоловіка, якого спочатку ство¬рив Бог, по свідченню Святого Пи¬сання" („Про Боже місто" Гл.9, кн.12).

Блаженний Теофілакт Охридський: „Гріх і смерть увійшли у світ через од¬ного чоловіка Адама і одним чолові¬ком Христом усунуті" („Толкования на послання Св. Апостола Павла" стр.34 Москва „Скит" 1993).

Крім того слід пам'ятати, що вритуалі тексту Святої Тайни Подружжя нашої Церкви є такі слова: „Боже Пречистий і всієї твари Сотворителю, Ти через Твоє чоловіколюбіє ребро праотця Адама переобразив у жін¬ку і благословив їх і сказав: „Ростіть і множіться і володійте землею", і обоїх в одно злучив".

Підсумовуючи довговікову тра¬дицію Церкви, Папа Пій XII в 1950 році видав енцикліку „Humani Generis" („Людська родина"), в якій, зокрема в пункті 269, говорилось: „Насправді вірні не можуть прийняти вчення, за¬хисники якого стверджують, що або на Землі після Адама були справжні люди, які не пішли від нього шляхом природного розмноження, як від праотця всіх людей, або що Адам являє собою сукупність цих багатьох пра¬отців. В дійсності ми не бачимо засо¬бу поєднати подібне вчення з тим, чому навчають джерела одкровення." Зі всього вище сказаного можна зро¬бити тільки один висновок: і Святе Письмо, і Святе Передання, і офіційні документи Церкви розуміють Адама і Єву як реальних історичних осіб, які стали прабатьками цілого людства. В принципі, можна їх розуміти і як люд¬ство в цілому, але тільки в тому зна¬ченні, що на початку вони удвох дійсно представляли усіх живущих на землі, адже окрім них спочатку нікого не було.

Дотепер розглядались аргументи богословського характеру, але в читачів, напевне, виникли запитання, а чи існують якісь історичні докази того, що написано в перших розділах книги Буття. Напевне, для багатьх лю¬дей історичність Адама є не більше, ніж казка, і, як правило, по дуже прос¬тій логіці: якщо про це не написано в шкільних і університетських підруч¬никах, то значить, цього не було. Од¬нак, напевно, будь-який спеціаліст нам скаже, що ніякий підручник не пре¬тендує на повноту всієї інформації. А тепер спробуємо запитати самі в себе: звідки ми знаємо про ті чи інші істо¬ричні події? Наприклад, що в 1410 році була Грюнвальдська битва, що в 1572 році мала місце Варфоломіївська ніч, що у 1648 році розпочалось по¬встання Богдана Хмельницького, що у 1812 році Наполеон здійснив похід на Росію ... Ніхто з нас цих подій- на власні очі не бачив і ніколи вже не знайде їхніх живих очевидців. Але в той же час ми дуже упевнені в їхній реальності, що, можливо, не один із нас погодився б на велике грошове парі, аби доказати їхню правдивість. Отож, ми знаємо про них на підставі історичних документів, літописів, спогадів очевидців і тд. Однак, ті з нас, хто ще пам'ятає тоталітарні часи, на¬певно дуже швидко скажуть, що є під¬стави не вірити багатьом документам і спогадам. У такому випадку на допомогу приходить метод „мозаїки". Тобто, шукається не одне, а декілька свідчень, як правило, не залежних одне від одного. І якщо, попри не¬суттєві розбіжності, факти в них між собою стикуються, то можна отрима¬ти більш-менш відповідну картину ми¬нулих подій. Візьмемо для прикладу Грюнвальдську битву 1410 року. Про неї є згадки у близько двадцяти незалежних одна від одної хроніках. І то не тільки в польських і литовських, але також в німецьких і французьких. В деяких з них про цю битву написа¬но більше, а в деяких - менше. Деко¬ли в них можуть бути розбіжності в оцінці числа втрат або кількісного скла¬ду армій. Однак, всі згідні в одному: насправді проти війська Тевтонсько¬го ордену в тій битві виступили об'¬єднані війська поляків, литвинів і русинів (предки українців) і дійсно війська ордену були розгромлені.

А тепер знов повернемось до Адама і Єви. Щоб отримати відповідь, чи розповідь про них є історичною, скористаємось уже вищевказаним ме¬тодом „мозаїки". Тобто постараємось дізнатися, чи існує якась інформація у позабіблійних джерелах. Наш великий письменник Іван Франко у своїй досить-таки контроверсійній праці „Поема про сотворення Світу" писав зокрема таке: „Уже давно, перед відкопанням та відчитанням старих вавилонських та ассирійських писань було відомо, що у вавилонян та асси¬рійців були святі пісні та повісті, багато де в чому близькі до біблійних" (цитата за збірником „Іван Франко і релігія", Дрогобич 2004р. Стор 205). Більш глибокі дослідження показали, що пісні та повісті були не тільки у вавилонян та ассирійців. Ось що пише сучасний український релігієзнавець Віктор Невгод, який, до речі, не вірить в історичність Адама і Єви: „Міфи про походження людей у переважної більшості дуже й дуже віддалених один від одного народів в основних рисах, на подив, схожі. Особливо це впадає у вічі при порівнянні міфів різних відсталих племен, котрі ще яки¬хось сто - півтораста років тому збері¬гали прадавні традиційні вірування. Часто-густо історія роду людського починалася в них з того, що ще на початку світу якесь місцеве божество виліпило з глини або із землі тіла чоло¬віка і жінки та оживило їх своїм по¬дихом або чарівним замовлянням. Ота пара й стала прабатьком і праматір'ю всіх наступних поколінь. Подібні легенди існували в ескімосів Гренландії і жителів тропічних островів, у афри¬канських племен й індіанців Амазонїї, у папуасів Нової Гвінеї і мисливців з Сибіру". Різними були лише імена богів та деякі несуттєві подробиці... А за віруваннями маорі, корінних жителів Нової Зеландії, бог Тіккі змо¬чив червону глину власною кров'ю, виліпив з неї першу людину, теж оживив її своїм подихом і назвав Тік-атуа „подоба Тіккі (згадаємо, що і за Біблією людина створена за Божою подобою - Буття 1,27)" ( Вік¬тор Невгод: „Від ребра Адамового" „Людина і світ" № б, 2002 рік). До речі, у мові вищезгаданих маорі, жінка називається „гівіх", що бук¬вально означає - кістка. Але і це ще не кінець. Також різним народам на різних континентах притаманні перекази, що дуже схожі на біблій¬ну розповідь про гріхопадіння. На¬приклад, у древніх персів був пере¬каз про перших чоловіка і жінку, які називалися Мешіа і Мешіане. Спо¬чатку вони були чисті і віддані сво¬єму творцю Ормузду. А пізніше ворог Ормузда - Аріман, перетворившись у змія, запропонував їм плоди, через які переконав їх, що він їхній тво¬рець. В Індії існує переказ про гору Меру, на якій колись існував рай на землі. Перші люди, які там жили, були безсмертні, а пізніше цей рай зруйнував великий змій. У монголів є легенда, згідно з якою занепад людства спричинило вживання со¬лодкої рослини - сінме. Стародавні скандинави вірили в те, що початок зла походить від змія, котрий наповнив всю землю своєю отрутою. В Мексиці відомий дослідник Олек¬сандр Гумбольд знайшов древнє зоб¬раження жінки з великим змієм. У СІ1ІА ( штат Пенсильванія) археоло¬ги знайшли квадратний камінь, на якому зображені чоловік і жінка, роз¬ділені деревом, притому жінка тримає в руках плоди. В Японії існує легенда про змія, який збунтувався проти свого творця. Цікаво, що завжди було прийнято малювати цього змія обвитим навколо дерева. У Британ¬ському музеї зберігається барельєф, який на території Ассирії знайшов знаменитий археолог Джордж Сміт. На барельєфі зображено дерево з плодами, руки двох людей, що тяг¬нуться до нього, а позаду однієї із фігур піднімається змій. ( І. Соколов „Богословіє" стр.77-78, Вільнюс, 1991г.).

Отже, якщо різні племена і на¬родності з найвіддаленіших куточків нашої планети, ніколи перед тим не контактуючи між собою і не знаючи Біблії, в той же час зберігали в себе древні перекази, які надзвичайно подібні до біблійної історії про Адама і Єву, то з цього можна зробити тіль¬ки один висновок: ця історія дійсно колись мала місце.

На завершення - ще один фак¬тор, який хоча й не прямо, але по¬тверджує цю історію. Йдеться про життя і подвиги так званих „еколо¬гічних святих" (див. Розповідь про них в „Живій Воді", №4 за 2004 рік). Тут маються на увазі подвиж¬ники віри, які отримали від Бога особливий дар так спілкуватися з живою природою, як і перші люди до гріхопадіння. їхній приклад пока¬зує, що період, коли люди дійсно жили в повній гармонії з природою, таки мав місце.

Розглянуті в цій публікації факти свідчать про дві важливих речі. Перша: всі ми з вами, дорогі читачі, є братами і сестрами. А друге - це те, що Господнє слово є істина.

 Ігор БРИНДАК, викладач. Адам і Єва: вигадка чи реальність?  // Жива Вода 110 (2007)