РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 18/11 Хор ДДС «Оранта» взяв участь у фестивалі «Ad fontes» [ВІДЕО]
- 14/11 Семінарію із концертом відвідали студенти Дрогобицького музичного коледжу
- 06/11 Студенти ДДС ознайомились з різними аспектами парафіяльного служіння
- 26/10 Як працювати на медійних платформах, дізналися шестикурсники ДДС
- 24/10 Побачив світ 99-ий номер семінарійного часопису "Слово"
Найпопулярніше
Чи дозволяє Церква трансплантацію органів? |
Ігор Бриндак У попередньому номері в рубриці «Запитуєте - відповідаємо» писалося, що вбивство людей з метою трансплантації органів є недопустимим. Це цілком зрозуміло. Але хотілося би знати, як Церква ставиться до випадків, коли хтось у своєму заповіті передає свої органи після смерті для трансплантації? У Святому Письмі описані два цікаві випадки, які, на перший погляд, начебто не стосуються нашої теми: «Потім Йосиф повелів своїм слугам-лікарям набальзамувати батька. І лікарі забальзамували Ізраїля» (Бут. 50, 2). Варто зробити одне пояснення – тут під словом Ізраїль мається на увазі не народ, а друге ім’я Якова, батька Йосифа. Наступна цитата: «І помер Йосиф, мавши сто десять років, а вони забальзамували його і поклали у труну в Єгипті» (Бут. 50, 26). На межі XVI – XVII століть (1567 – 1622) жив видатний подвижник, святий Франциск де Саль, або Салезій. Так от, він у своєму заповіті написав, щоб після смерті його тіло було передано лікарям для медичних дослідів. І цей заповіт не став перешкодою у канонізації цього святого, яка відбулася у 1665 році. Конкретніше про цей випадок див. «Заповіт святого Салезія» (Жива вода. № 11, 2017). І хоча це теж ще не трансплантація, але досить близька до цього річ. Отож, як бачимо, передача органів для трансплантації згідно заповіту після смерті не суперечить вченню Церкви. Однак умисно пришвидшувати смерть самому собі чи комусь іншому заради отримання органів однозначно заборонено.
|