Translate into...
Newsletter
- 14/09 Семінаристи помолилися Вечірню та Утреню з нагоди празника Воздвиження Хреста Господнього
- 10/09 Шестикурсники відвідали єпархіальний Карітас
- 07/09 Молитовне святкування Різдва Пресвятої Богородиці
- 07/09 Розпочалось навчання у Малій семінарії та на Підготовчих курсах
- 06/09 Студенти 6-го курсу ознайомилися з особливостями душпастирського служіння серед безхатченків
Most Read
- Іван Підлубний, «Гріх і покаяння у творі преподобного Івана Ліствичника "Ліствиця"» (науковий керівник – о. д-р. Роман Федько, рецензент – о. ліц. Євген Карпінець)
- Богдан Піддубний, «Роль батька у сім’ї на основі книги Юзефа Августина "Бути батьком"» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- О. Михайло Зубрицький – літописець бойківського краю
- Микола Прунчак, «Етика подружнього життя в Ісламі» (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Незалежність як особова зрілість
- Актуальність поеми «Мойсей» Івана Франка у сьогоденні
- Василь Хомин, «Боротьба з пристрастю гніву та здобуття чесноти лагідності у творчості Євагрія Понтійського (+399)» (науковий керівник – о. д-р Олег Чупа, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк)
Religare з Богом, або коротко про церковний стиль української мови |
Михайло Бринько Кожен з нас, напевно, чув твердження, ніби церковнослов’янська мова є значно кращою, ніж українська, більш сакральна, а тому не варто перекладати з неї українською давні богослужбові тексти, бо це перешкодить «тяглості» церковної традиції. Інші ж, навпаки, виступають за те, аби всі богослужбові тексти були перекладені зрозумілою мовою, навіть якщо нею неможливо передати всього багатства церковнослов’янських термінів. Така полярність позицій призводить до конфліктів, які періодично то затухають, то спалахують з новою силою серед вірних різних конфесій. Чи існує можливість примирити прихильників протилежних точок зору? Поширеним є твердження, що мусульманський Коран, написаний арабською, чи юдейська Тора, написана древньоєврейською мовою, не можуть бути перекладеними, бо переклад буде недосконалим. Християнській традиції таке ставлення до священного тексту непритаманне, бо інакше учні Христа повинні були б зберігати мову, якою розмовляв Ісус (правдоподібно, арамейську), а в цьому випадку християнство ніколи б не вийшло за межі близького оточення Ісуса Христа. Учні ж виходять поза межі єврейського середовища, органічно входячи в чужу культуру (інкультурація ), проповідуючи чужою мовою. Відмовившись від ексклюзивності «сакральної мови» Синайського Одкровення чи проповіді Христа, рання Церква надала можливість освячення всім мовам світу й таким чином виконала завіт свого Засновника: «Ідіть, навчайте всі народи» (Мт 28, 19) та «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню» (Мр 16, 15). Михайло БРИНЬКО. Religare з Богом, або коротко про церковний стиль української мови // СЛОВО № 4 (68) 2016-2017
|