Нещодавно Дрогобицька Духовна Семінарія блаженних священномучеників Северина, Якима та Віталія єромонахів дрогобицьких торжественно вшанувала пам’ять великої і небуденної людини, пророка і Мойсея української народу та могутнього провідника УГКЦ в непростих  моментах її історії. У четвер, 3 листопада 2011 р. Б., у приміщенні актового залу Дрогобицької Духовної Семінарії відбулась святкова академія приурочена світлій пам’яті митрополита Андрея (Шептицького).     

Цієї середи, 26 жовтня 2011 року Божого, у Дрогобицьку Духовну Семінарію завітали семінаристи Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. У семінарійному конференц-залі відбулося представлення ними діяльності Біблійного Товариства «Еффата», яке діє у ЛДС. Метою їхнього візиту було ознайомлення дрогобицької братії із діяльністю цієї організації.   

У вівторок, 25 жовтня 2011 р. Б., Дрогобицьку Духовну Семінарію відвідав митрофорний протоєрей Василь Говера, який є Апостольським делегатом для українців греко-католиків у Казахстані та Середній Азії. Отець не вперше відвідує стіни Дрогобицької Семінарії і цього разу розповідав про сучасний стан УГКЦ у Казахстані, у країні, яка, по суті, вважається мусульманською.

23 жовтня 2011 року Божого у стінах Дрогобицької Духовної Семінарії УГКЦ відбулось цікаве дійство, яке у семінарійній традиції отримало назву "Покровські Забави". Цього року, як звичайно, організаторами виступали студенти ІІ курсу. Можливість показати свої зусилля, проявити свій інтелект та виявити почуття гумору мали всі семінаристи.   

З 18 по 20 жовтня 2011 року Божого у Дрогобицькій Духовній Семінарії блаженних священномучеників Северина, Якима і Віталія ієромонахів дрогобицьких тривали дні духовної віднови. Цього року реколектантом був отець Аліпій (монах-студит), випускник Дрогобицької Духовної Семінарії, який ще у недалекому минулому впродовж 2 років виконував служіння префекта.     

 Пізнання власної традиції є завданням українського християнства. Адже їй, нашій традиції, більше тисячі років. Не секрет, що впродовж історії окремі елементи київської традиції були витіснені впливами інших традицій, зокрема, латинської і московської. Це не означає, що останні чимось кращі чи гірші за нашу. При всій повазі до них нам ідеться про власну традицію, яку ми маємо і якій потрібно повернути належне місце в утверджені нашої духовної і культурної ідентичності.