Дорогі у Христі. Христос Воскрес! У травневі дні, наша Церква, в особливий спосіб віддає шану Пресвятій Богородиці, і тим самим дає ще одну прекрасну нагоду для роздумів, над темою Богоматеринства. Ми всі неодноразово чули про історію служіння Богородиці, яку черпаємо із Св. Письма і церковного Передання. Також ми знаємо що служіння Богородиці було дуже схожим до священичого служіння. І сьогодні я хочу з вами розглянути три основні події у житті Марії.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. «Ще не чувано ніколи щоб вона не помогла, Чи у горі,чи в недолі цього земного життя».
Всечесніший отче, дорогі во Христі браття. ХРИСТОС ВОСКРЕС!!! Такими словами в час недолі, лихоліття та небезпеки, віруючий український народ звертався з проханням про поміч до Пресвятої Діви Марії. Вона, бо, не тільки Мати Божа, але водночас, й мати наша. Ісус Христос висячи на хресті, віддав нас усіх в особі свого учня святого апостола Івана, за дітей своїй матері, словами: «Жінко - це син твій, а опісля звертаючись до учня - «Це мати твоя!». Під хрестом свого Сина Марія обняла нас усіх своєю материнською любов'ю і від того часу дбає про нас, як найкраща мати. Кожен добрий християнин відчуває цю турботливу любов Пресвятої Богородиці, покладаючи на неї всю свою надію, та має в ній надійну Заступницю та Покровительку в житті.

«Пресвятая Богородице Спаси нас»? - цими слова, ми щойно на молебні взивали, молилися, просили Пресвяту Богородицю про спасіння. Що саме для нас означають ці слова? Як саме спасає Пресвята Богородиця? Перш ніж відповісти на це запитання нам необхідно поставити собі ще одне питання, хто для нас Та, до Якої ми взиваємо в нашому житті, просячи допомоги. Що вона для нас означає? Яке місце Вона займає в нашому житті? На це питання кожен із нас має відповісти собі сам в глибині свого серця.

Дорогі в Христі! Святі Отці, навчаючи про покірних, або гордих людей, використовують для порівняння образ пшеничного поля. Глянувши на поле, то зможемо зауважити, як одні колоски стоять прямо, наче пишаються своєю красою, а інші є схиленими до долу. Отці коментують так: «Колоски які стоять прямо – це образ людей гордих, вони пусті, не несуть жодного плоду. Натомість схилений колос – це символ покірної і смиренної людини, повної зерен чеснот». Адже недаремно Іван Ліствичник про покору говорить, як про вчительку всіх чеснот, як найпевнішу основу небесної будівлі, найкращий дар Спасителя.