Дорогі!

Мир і Благословення.

1. Гіркими сльозами заливаєтесь, як зачуваємо, на богослуженнях, відправлюваних по Ваших хатах, стодолах, в відлюдних заулках, згадуючи їх колишню велич в прегарних храмах, що підносило Вас на дусі і настроювало до щирих і гарячих мольб. При цьому цінили Ви тоді, а тепер ще більше, вагу і благодатний вплив Католицької Церкви на усе Ваше життя! Оглядаючись кругом у Ваших господарських будинках і опершись об одвірки і нагі стіни без ікон, Ви немов справді стоїте на руїнах колишнього церковного життя і, здвигнувши очі і руки д’горі, кличете з болем до Господа Бога, що найшлись в таких сумних богослужебних умовинах! Так колись згадували євреї своє могуче минуле і красу Сіона, а тоді вже – звалища – в неволі над вавилонськими ріками! Так колись і перші християни скривались в підземних сховах, де хоронили своїх мучеників і де збирались самі на ломання Євхаристійного Хліба!

В ХV-ту річницю смерті митр[ополита] А[ндрея] хочемо дещо описати Вам чи радше пригадати про святе, богоугодне життя і подвиги Вел[икого] Покійника.

Мир і благословення!

У ці Великопосні дні стає нам перед очі ясніше, як ніколи, правда жертви і любові Хр[иста] до нас. Її треба добре собі пригадати і відсвіжити в пам’яті. Своїми терпіннями і смертю Спаситель вповні заслужив нам відкуплення і спасіння від гріха, але в своїй всемудрості Він оставив і частину страдань для нас, щоби ми із свого боку спричинялись і лучились з Ним тісно в ділі нашого відкуплення. Щоби ми складали свої тіла на жертву живу, святу, милу Богові (Рим 12, 1).

Ai miei Figli spirituali, ai Vescovi, ai Sacerdoti, ai Monaci e alle Monache e a tutti i Fedeli della Chiesa Cattolica Ucraina

Pace nel Signore e la mia Benedizione arcivescovile!

"Ancora un poco e il mondo non mi vedrà più" (Gv. 14,19), "Un poco e voi non mi vedrete più" (Gv. 16,16), perché "viene l'ora in cui non vi parlerò "più in parabole" (Gv. 16,25). Nel lasciare questo mondo, dopo una vita che dura da novant'anni all'incirca, "seduto sulla slitta", come usavano dire i nostri antenati, prego per voi, il mio gregge spirituale, e per l'intero popolo ucraino, del quale sono figlio e che ho cercato di servire durante tutta la mia vita, con le parole della preghiera sacerdotale di addio del nostro Signore Gesù Cristo. Perché Egli è per noi tutti e per il mondo intero "la via, la verità e la vita" (Gv. 14,6).

Моїм Духовним Дітям, Владикам, Священикам, Монахам і Монахиням і всім Вірним Української Католицької Церкви

Мир у Господі й архієрейське благословення!

„Ще трохи, і світ мене вже не побачить" /Ів. 14, 19/, „Ще трохи, і ви не побачите мене вже..." /Ів. 16, 16/, бо „надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас..." /Ів. 16, 25/. Залишаючи цей світ і „сидячи на санях", як говорили наші предки, після дев'ядесятикількалітнього життя молюся за вас, моє Духовне стадо, і за весь Український народ, якого я є сином і якому я намагався ввесь свій вік служити, словами прощальної Архієрейської молитви Господа Нашого Ісуса Христа. Він бо для нас усіх і для всього світу є „путь, істина і живот" /Ів. 14, 6/.

Дорогі у Христі!

Кожен ювілей наших слуг Божих та ісповідників віри – це не лише добра нагода соборно згадати їхні імена і всім Божим народом нашої Церкви помолитися за упокій їхніх душ та просити Бога про їхню прославу на землі: ми робимо це постійно. Відзначення ювілеїв – це також і духовний привілей нового спілкування зі світочами нашої церковної історії, що здійснюється через читання їхнього слова та осмислення їхнього чину. Це робить нас причасниками їхньої мудрості та вдячними спадкоємцями їхнього досвіду.

1. Не всі науки і слова, виголошені і сказані Христом, є записані Євангелистами. Про це свідчить святий апостол Іван, хоч його Євангеліє є, передусім, доповненням трьох синоптиків. Своє благовістя він закінчує гіперболою. "Но якщо би писати про це подрібно, то, думаю, і самому світу не вмістити би написаних книг!" (Ів 21, 25) Говорять про це і деякі Вітці та письменники Церкви. Вони передають навіть кілька таких висловів, т. зв. Аграфа, т. є незаписані в Євангеліях логія-вислови. І так найбільший геній Східної Церкви Оріген твердить тут, що таким словом Христовим є: "Великого бажайте – Μεγαλα αιτεσθε!" Це незвичайно змістовний і гідний Христовий вислів та зазив! Що ж можна великого бажати, очевидно, маючи перед очима Бога?