Враховуючи те, що у 2013 р. Б. відповідно до рішення № 22 Синоду Єпископів (Вінніпег - Канада, 9-15.09.2012) Українська Греко-Католицька Церква відзначає Рік віри, що збігається з 1025-ою річницею Володимирового Хрещення, та керуючись «Планом заходів для проведення Року віри УГКЦ на загально-церковному рівні» і «Рекомендаціями заходів на Рік віри на регіональному, єпархіяльному та парафіяльному рівнях», розроблених Оргкомітетом з проведення в УГКЦ Року віри на виконання рішення №30 на 2 (33) Сесії Постійного Синоду,

Вельмишановні Брати у єпископстві, вітання вам і Апостольське Благословення!

ВІРА І РОЗУМ (Fides et Ratio) — ніби два крила, на яких людський дух підноситься до споглядання істини. Сам Бог прищепив людському серцю прагнення до пізнання істини, остаточною метою якого є пізнання Його самого, щоб людина, пізнаючи й люблячи Його, могла осягнути повноту істини про себе (пор.: Вих. 33, 18; Пс. 27, 8-9; 63, 2-3; Ів. 14, 8; 1 Ів. 3, 2).

о. Йосиф Сліпий

1. ВСТУП
Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори - це віра й наука. З зарання людської історії вели вони людину впродовж віків, як два невідлучні товариші, удосконалювали її знання, мораль і життєві вимоги. Щойно середньовічний гуманізм, захоплений старовинною поганською літературою і мистецтвом, став глядіти з нехіттю на християнську віру. Відтоді починається щораз-то сильніший наступ, щоб відірвати віру від науки, ба навіть викликати між ними ворогування.

Вірую в Бога… Але що це є віра? Якщо задумуємося, що означають ці слова, якщо поглянути на них «із-зовні», це твердження – «Вірую в Бога» – стає загадковим, навіть якщо перед тим ми мали враження, що це розуміємо.

Перш за все, очевидно, що віра є чимось іншим від знання, щонайменше від знання в звичайному сенсі цього слова. Коли я кажу

ПЛАН ЗАХОДІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РОКУ ВІРИ УГКЦ НА ЗАГАЛЬНО-ЦЕРКОВНОМУ РІВНІ

(Схвалено рішенням №30 на 2 (33) Сесії Постійного Синоду УГКЦ)

а. При проведенні заходів на відзначення в УГКЦ Року віри

«Один Господь, одна віра, одне Хрещення» (Еф. 4, 5).

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам, боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

Дорогі в Христі!
Кожен рік нашого життя наближає до нас майбутнє і водночас живить пам'ять про минуле. Рік 2013-й - і новий, і водночас пам'ятний. У цьому благословенному році матір Церква запрошує своїх синів і дочок замислитися над великим даром віри як цінним скарбом християнської істини та духовно-моральної практики.
Вірою ми пізнаємо своє духовне коріння. Для нашої Української Греко-Католицької Церкви цей рік має

1. «Двері віри» (Ді. 14, 27), які ведуть нас до сопричастя з Богом та дозволяють ввійти до Його Церкви, є завжди для нас відчиненими. Цей поріг можна переступити, коли проголошується Боже Слово, а серце відкрите до благодаті, котра перемінює. Увійти в ці двері − означає вирушити в подорож, яка триває все життя. Вона розпочинається Хрещенням (пор. Рим. 6, 4), завдяки якому ми можемо називати Бога Отцем, і закінчується переходом через смерть до вічного життя – плоду воскресіння Ісуса Христа, котрий даром Святого Духа захотів ввести у свою Славу тих, хто вірує в Нього (пор. Ів. 17, 22). Сповідувати віру в Пресвяту Трійцю – Отця, Сина і Святого Духа – означає вірити в єдиного Бога, який є Любов’ю (пор. 1 Ів. 4, 8): Отця, який, коли сповнилася повнота часів, послав задля нашого спасіння свого Сина; Ісуса Христа, який через таїну своєї смерті та воскресіння відкупив світ; Святого Духа, який провадить Церкву через віки в очікуванні повернення Господа у славі.