Мова йде про рекламу батон¬чика „Снікерс" з лісовим горіхом. Нагадаю читачам зміст відеоролика. Він переносить нас у часи інквізиції. На середньовічній площі стоїть засуджений, прив'язаний до стовпа, навколо нього гурт ченців, які йому кричать: „Відрікайся". За¬суджений відповідає: „Ні, батончик „Снікерс" з лісовим горіхом справді існує". У той час один із ченців цинічно запитує: "І Земля кругла?" Від цього запитання всі інші вибу¬хають ідіотським сміхом. Зрештою, можна сказати, що реклама є рекламою. Ніхто і так не сприймає її серйозно. Не є на¬віть великою проблемою, що творці цього відеоролика вибра¬ли собі для реклами тему інквізиції. Адже не можна заперечити, що таке явище дійсно колись існува¬ло. Але ось вислів „І Земля кругла?" потребує деяких коментарів. Тому що він не є випадковий і не є сю¬жетом тільки для цього відеоро¬лика. Ще до сьогоднішнього дня можна зустріти у деяких пуб¬лікаціях, а також у художніх творах і кінофільмах твердження, що ніби Церква колись забороняла гово¬рити, що Земля є кругла. Навчала, що вона ніби тримається на слонах чи китах, а ті, хто вчили про ку¬лястість Землі, були переслідувани¬ми. Крім того, багато людей є впев¬нені, що ніби і Святе Письмо навчає, що Земля є плоскою і, мож¬ливо, з тієї причини вважають його антинауковою книгою. А як же воно було в реальності?
Існує таке поняття як мимовіль¬не свідоцтво. Тобто ситуація, при якій людина намагається доказати щось одне, а з її слів виходить щось зовсім інше. Так, наприклад, у радянський час також виходило немало літератури, в якій доказу¬валося, що Церква і Біблія запере¬чують вчення про кулястість Землі. У зв'язку з тим, що Західна Укра¬їна і тоді вважалася регіоном більш релігійним за інші, тому сюди надходила більша кількість атеїстичної літератури. Зокрема, було створе¬но тоді об'єднання, яке називалося „Пост імені Ярослава Галана", зав¬данням якого було боротися, як тоді говорили, з „релігійними пе-режитками" (це в першу чергу сто¬сувалося УГКЦ) і з „українським буржуазним націоналізмом". Це об'єднання випускало щорічно свої збірники з однойменною назвою, через які, власне, свої ідеї й по¬ширювало. Отож, у збірнику №5 за 1977 рік (видавництво „Каменяр", Львів) вміщена стаття яко¬гось Петренка Миколи під назвою „Покинуті святині - екскурсія му¬зеєм атеїзму". У ній автор нама¬гався на підставі музейних експо¬натів доказати ворожість релігії до науки. На сторінці 156 він серед інших експонатів дуже гарно описав вигляд гербу Домінікан¬ського ордену. Нагадую читачам, що саме ченці цього ордену і заві-дували колись інквізицією. А тепер надамо слово Миколі Петренку: „На розгорнутій книжці лежить ко¬ронований пес, а в зубах у нього факел у вигляді людської кості, а перед факелом увінчана хрестом земна куля". Так, власне, виглядав Домініканський герб. Стосовно людської кості, то тут можна дис¬кутувати, чи саме людська кість є зображена в зубах пса? Та зараз це не так суттєво. Суттєве інше. А саме: чи могли домініканці когось переслідувати за вчення про куляс¬тість Землі, якщо вони самі у свій власний герб вставили зображення Земної кулі. Крім того, слід ще додати, що саме у середньовіччі по¬являється іконографія, де Ісус Христос зображений на Земній кулі. Одну із таких ікон подаємо на розгляд нашим читачам. Це ікона Страшного суду Ганса Мемлінга. Зараз цей експонат зберігається у Гданському історичному музеї. Можливо, хтось з читачів запитає: „А як же тоді бути з Галілеєм?" Кон¬флікт з Галілеєм стосувався не фор¬ми Землі - про це питання тоді навіть і не ставилося. Він стосувався того, що навколо чого рухається: Земля навколо Сонця чи навпаки?!
Тепер відносно Святого Письма. Дійсно, там можна зустріти такі ви¬словлювання, як „краї землі" чи „край світу" (наприклад, Псалом 19, 5). Чи це означає, що цими слова¬ми навчається про плоскість нашої планети і тим самим свідчить про антинауковість Біблії? По-перше, навіть школяр знає, що слово „земля" може мати декілька зна¬чень. Воно може стосуватися і пла¬нети, і материка, і суші, і просто грунту. А по-друге, візьмемо та¬кий приклад: всі ми знаємо із шкіль¬них підручників фізики і хімії, що речовини складаються з молекул і атомів. Власне на атомах ми і зу¬пинимося. Саме слово „атом" пе¬рекладається з грецької мови як „неподільний". Однак, із тих же самих підручників ми знаємо, що атоми насправді є подільні: вони складаються з протонів, нейтронів і електронів. То що, на підставі цього факту ми кожний підручник, де вживається слово „атом", будемо вважати антинауковим?и м Зрозумі¬ло, що сама ця назва є чисто умов¬ною. Вона появилася у той час, коли вчені думали, що атоми дійсно неподільні. Коли ж наука пішла далі і дійшла до поділу атома, то не було ніякої потреби впрова¬джувати нову назву. Залишили стару, розуміючи її умовність. По¬дібно і зі Святим Письмом. Якщо в окремих його місцях і вживаються фрази „краї світу" або „краї землі", то це просто означає, що в той час, коли це писалося, відповідні гео¬графічні місця так називалися, але до вчення про форму нашої планети воно не має ніякого відно¬шення. Що ж до тверджень про розміщення Землі на слонах чи китах, то вони взагалі не мають нічого спільного ні з Церквою, ні зі Святим Письмом. Це були дохрис-тиянські уявлення древніх народів.
Варто не забувати, що коли у Святому Письмі пишеться про Бога, то стосовно Нього вжива¬ються і такі вирази: „Він - Той, що над земним кругом возсідає"( Іс. 40.22 ).
Слово „хуг", яке тут перекладе¬не як „круг", може означати також і „сфера", або - „Він на нічому пові¬сив Землю" (Йов 26.7). Хоч автор цих рядків не є прихильником пе-ретворювання Святого Письма у який-небудь науковий підручник, але і такими цитатами також не можна легковажити.
Загалом із дослідженнями сто¬совно розвитку ідеї про форму Землі було в історії немало цікавих дискусій. Вчені вважають, що упер¬ше думку про це висунув грець¬кий філософ Парменід. Десь при¬близно в 460 році до Христа. Пізні¬ше її активно розвинув Арістотель (IV ст. до Христа). Як відомо, у XIII ст. завдяки святому Томі Аквінському, до речі, також члену Домінікан¬ського ордену, арістотелізм, як фі¬лософське вчення, був визнаний згідним із вченням Католицької Церкви. Уже від того часу і вчення про округлість Землі стає загальнопоширеним. Цікаво, що навіть радянська атеїстична література визнає, що в XV ст. вже існували глобуси (див. Д.И. Кошелевский «Розвеянньїе мифьі Библии» изд. «Знание», Москва, 1958, ст.14). І при тому ніде не пише, щоб за їх виго¬товлення когось переслідували.
Однак повернемося до тих часів, коли ще велися суперечки про те, яку форму має Земля. А вони мали місце від часів Арістотеля і в дохристиянський, і в хрис¬тиянський періоди. Але справа тут зовсім не в релігії. Просто люди не могли зрозуміти однієї речі: як на зворотній стороні Землі може хтось жити? Як люди там ходять вниз головою? І чому вони не падають? Нам це зараз може видатися смішним, але тільки тому, що ми вже знаємо, як там люди живуть, і не звикли вже нічому дивуватися. Але приглянь¬мося ближче. По чисто людській логіці там дійсно ніхто не міг би жити. Але вся справа в тому, що Божі, закони перевершують всі наші уявлення. І саме завдяки їм все облаштовано так, що люди не тільки живуть на будь-якій частині Землі, але навіть не зауважують, що вони живуть „вниз головою". Так що вчення про кулястість Землі не тільки не заперечує існування Бога, а навпаки, ще більше по¬тверджує. Подумаймо самі: Земля від самого початку була облаштована так, щоб на ній могли жити живі істоти, в першу чергу - люди, - Бо такі закони є необхідні саме для живих істот, а наперед вста¬новити такі розумні закони міг тільки якийсь надзвичайно могут¬ній Розум. Крім того, цей факт ще й дає можливість нам зрозуміти деякі християнські істини, які, на перший погляд, видаються не¬прийнятними для нашого чисто людського уявлення. Адже не раз нам доводилося чути запитання на кшталт: „Як може існувати життя після смерті? Як можуть вос¬креснути з мертвих ті люди, тіла яких спалили, а попіл розвіяли? Як з однієї людської пари могли піти різні людські раси?" і т. д. А дивлячись на нашу планету, по якій можна ходити „вниз голо¬вою", навіть цього не зауважую¬чи, ми прекрасно розуміємо, що для Творця є можливі не тільки ті речі, про які писалося вище, але і набагато більші. І ще всі інші при¬родні закони свідчать про безко¬нечну велич Творця.
На закінчення даної публікації хочеться ще раз повернутися до згаданого на початку рекламно¬го відеоролика. Є в ньому слова, з якими можна погодитися, хоч сказані вони є з іншого приводу. Це вигук засудженого: „Він існує." Так - він дійсно існує. А хто ВІН? То, мабуть, далі пояснювати не потрібно.

  Ігор БРИНДАК, викладач. Снікерс з лісовим горішком // Жива Вода ст.11 № 6 (2008)