Роман Ковівчак

На землі живуть тисячі різних народів, але кожен з них має притаманні лише їм особливості. Саме з цих характерних рис впродовж багатьох століть твориться культура етносу. Звичаї – це ті прикмети, за якими можна розпізнати окремо взятий народ. Саме традиції та рідна мова є вирішальними і об’єднавчими чинниками для будь-якої нації. Не заслуговувало поваги у світі лише те населення, яке з певних причин розгублювало або забувало свої традиції. Тарас Шевченко у своєму вірші «Розрита могила» звертається до України: «Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних звичаю не вчила?..». З його слів робимо висновок, що не навчати дітей традиційних устоїв предків – це для батьків такий же великий гріх, як не молитися до Бога.

У 27 відеозвіті за підсумками засідання товариства "Еффата", що діє у Дрогобицькій Духовній семінарії, п. Ігор Бриндак розповідає про справедливу війну, наводячи приклади з історії спасіння Старого і Нового Завіту.

Михайло Карпінець

Молодість. Безсумнівно, для кожного із нас цей період життя є чудовим часом великих можливостей, коли ми, сповнені сил, енергії, творчості та амбіцій, із запалом та азартом в очах готові «перевернути гори» і не боїмося ризикувати. Водночас цей етап, наша молодість, є складним періодом особистого життя, бо ми неодноразово постаємо перед важливими рішеннями, а саме - вибором того напрямку, у якому рухатиметься наш життєвий корабель. Поруч кожного із нас є порадники – ті, які часто вказують нам, якого курсу слід дотримуватися і що саме потрібно обрати. Здебільшого, це наші батьки, друзі чи інші близькі люди. Як зробити правильний вибір? Чи вказаний кимось іншим напрямок нашому кораблю завжди матиме правильний курс і для нас буде добрим? Чи не зверне він когось із вірного шляху? Чи буде вибрана кимось для нас майбутня професія мила нашому серцю? І що робити, якщо відповідь на усі ці питання буде негативною? Шукаючи відповіді на ці питання, ми і поведемо далі наші роздуми.

Назар Городиський

«Я просила терпіння – і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене». Свята Мати Тереза з Калькутти – одна з найвідоміших черниць у всьому світі. Вона народилася 26 серпня 1910 року. До монашества свята носила ім'я Агнес Гондже Бояджіу, що в перекладі албанською означає «квітка» або «бутон троянди». Агнеса народилася в Македонії у заможній родині та була наймолодшою із трьох дітей. Коли дівчинці було всього 9 років, загинув її батько під час албанського визвольного руху. Мати Агнес змушена була самотужки виховувати трьох дітей. Попри те, що їй довелося тяжко працювати, вона знаходила час для виховання своїх дітей: привчила до щоденної молитви, усією сім’єю ходили молитись до костелу. Коли Агнесі виповнилось 18 років, вона покинула домівку і вступила в лави місіонерської організації «Сестри Лорето». Також почала викладати в монастирській школі, бо надзвичайно любила дітей, але дедалі більше їй хотілося допомагати бідним. В Ірландії вивчила англійську, щоб мати змогу навчати ірландських дітей. В 1929 році вона їде до Індії, де стає послушницею монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. У 1931 році дівчина прийняла перші чернечі обіти, обравши собі ім'я Тереза на честь Терези де Лізьє, покровительки місіонерів. У 1937 році приймає довічні чернечі обіти. Мати Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, й хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли великі випробування, страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами та мусульманами.

21 грудня 2022 р. Б. у каплиці Дрогобицької духовної семінарії з нагоди свята Зачаття св. Анни була звершена Вечірня з Литією. Богослужіння очолили префекти ДДС: о. Роман Копач у співслужінні о. Богдана Хом'яка. По завершенню Вечірні під спів Величань відбувалося мирування вірних.

Ярослав Мисак

У 79-му номері часопису «Слово» мова йшла про феномен еміграції, а саме тих українців, які вирішили назавжди змінити країну проживання. Сьогодні ж ми проаналізуємо еміграцію, але в іншому її різновиді, а саме трудову, тих людей, які тимчасово покинули рідне помешкання і перетнули кордон у пошуках праці.

18 грудня 2022 р. Б. у актовому залі ДДС відбулося традиційне святкування празнику св. Миколая. Кожного року саме в цей день семінаристи мають унікальну можливість показати виставу-пародію на своїх викладачів та настоятелів, представити їх із комічної точки зору.

"Те, що ми маємо змогу в один день посміятися зі себе та по-доброму "підколоти" інших, є насправді знаком гідності та любові між нами", – сказав о. Мирон Бендик, ректор семінарії.

18 грудня 2022 р. Б. у семінарійному храмі з нагоди прийдешнього празнику Святого Миколая семінарійна спільнота помолилась Вечірню з Литією, очолювану Преосвященнішим владикою Ярославом (Прирізом), єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії, у співслужінні о. Василя Чави, проректора з виховної частини, о. Богдана Хом'яка та о. Романа Копача, префектів ДДС. Вечірню своїм співом супроводжував cемінарійний секстет. По завершенню богослужіння вл. Ярослав виніс ікону св. Миколая до тетраподу та помирував вірних.

Тарас Петруняк

Серед різних тлумачень та визначень патріотизму найголовнішим є те, що патріотизм – це любов до своєї батьківщини та свого народу. Але як ця любов проявляється? Одним із виявів патріотизму є певні символи, атрибути, які назовні виявляють всю його сутність. Тому, дорогий читачу, пропоную розглянути декілька символів, які формувалися впродовж віків аж до сьогодні.

16 грудня 2022 р. Б. учні першого курсу Малої семінарії успішно склали зимову сесію. Приймали іспити семінаристи старших курсів Дрогобицької духовної семінарії.

"Дякуємо вам за ваші старання у навчанні. Чекаємо вас наступного року та бажаємо мирних свят", - сказав на завершення бр. Дмитро Голик, семінарист V курсу ДДС.