РОЗДІЛИ САЙТУ
Фотогалерея
Підтримайте/Support Us
Перекласти на...
Нові матеріали
- 25/11 Празник Введення в храм Пресвятої Богородиці у Братстві
- 23/11 Дрогобицька семінарія вшанувала жертв Голодомору
- 22/11 Семінаристи ДДС взяли участь у віче з нагоди дня Гідності України
- 21/11 Богослужіння напередодні празника Введення в храм Пресвятої Богородиці
- 18/11 Хор ДДС «Оранта» взяв участь у фестивалі «Ad fontes» [ВІДЕО]
Найпопулярніше
| Паламарчук Сергій, «Концепція освіти в Українському Католицькому Університеті за збірником "Ідентичність і місія УКУ”» (Науковий керівник: о.ліц. Іван Гаваньо) |
 |
 |
 |
|
ВСТУП У наш час, коли перед українським суспільством надзвичайно гостро стоять проблеми моральної кризи, нівелювання релігійної та національної свідомости, невизначености на шляху державотворення, розгублености в освітньо-виховній сфері тощо, без перебільшення можна вважати актуальною потребу відродження і розвитку системи освіти і виховання. Непересічну роль у цих процесах відіграє богословська освіта, оскільки освіта і виховання у нашому народі завжди були пов’язані з духовністю. Співзвучною з цією особливістю нашої культури є настанова Господа нашого Ісуса Христа: «Ідіть і зробіть учнями усі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28:19а) . Зробити учнями, означає навчати, а навчання – це і є освіта у широкому розумінні. Процес відродження богословської освіти черпає свій потенціял в історичному досвіді. Український Католицький Університет, котрий є втіленням багатолітніх прагнень Української Греко-Католицької Церкви, української інтеліґенції та наукової еліти нашого народу до створення власного богословського вищого навчального закладу, у своїй діяльності також базується на традиційних засадах української богословсько-освітньої парадигми. Проте самобутність української богословської традиції, котра упродовж історії зазнавала впливів инших традицій, виклики сучасности вимагають віднайдення справжньої ідентичности нашого богослов’я загалом. А здійснення цього процесу неможливе без участи у ньому вищих навчальних закладів, зокрема богословських. В умовах сучасного розвитку УГКЦ та її структур чільне місце займає Український Католицький Університет, котрий фахово займається богослов’ям. Богослов’я ж є душею Церкви. Одним із плодів діяльности УКУ стало державне визнання богослов’я в Україні. (15 травня 2010 року богослов’я було внесене до Переліку спеціяльностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. «Богослов’я» як наукову спеціяльність зараховано до галузі «Філософські науки»). Для успішної самореалізації УКУ необхідно чітко виначити концепцію богословської освіти загалом та основні концептуальні позиції університету зокрема. Перший чинник втілює Концепція богословської освіти УГКЦ, а другий відображає Статут, навчальні програми, богословсько-наукова діяльність самого УКУ. Мета цієї праці – простежити історично-спадкову лінію розвитку богословської освіти Українського Католицького Університету, оглянувши історичний розвиток богословської освіти в Україні, а також спробувати охарактеризувати концепцію богословської освіти УКУ у співставленні з Концепцією богословської освіти УГКЦ, аналізуючи загальні концептуальні ідеї, висловлені на інавґураційних нарадах УКУ 2003 р., метод богословлення і феномен міждисциплінарної інтеґрації в УКУ. Ця дипломна робота поділяється на два розділи. Перший розділ має історичний характер, а другий – концептуальний. У першому розділі «Історичний розвиток богословської освіти в Україні та УГКЦ зокрема» здійснюємо історичний огляд богословської освіти в Україні періоду від Хрещення Руси до заснування Богословської Академії у Львові, акцентуємо увагу на розвитку богословської освіти у Львівській Богословській Академії на двох етапах її діяльности: в період від заснування до ліквідації та у відновленій Львівській Богословській Академії у незалежній Україні. Окремо розглядаємо Концепцію богословської освіти УГКЦ як один із найважливіших документів УГКЦ, який відображає сучасний етап становлення української богословсько-освітньої системи. У другому розділі «Концепція освіти Українського Католицького Університету» зосереджуємось на концептуальних засадах УКУ, намагаючись окреслити мету і завдання УКУ як вищого богословського закладу. Звертаємо особливу увагу на метод богословлення та міждисциплінарну інтеґрацію в УКУ. Окрім того, намагаємось розглянути Статут УКУ як спосіб реалізації мети і завдань українського богословської освіти, окреслених у Концепції богословської освіти УГКЦ. Джерельною літературою для нашого дослідження слугували інавґураційні доповіді, присвячені відкриттю УКУ у Львові, опубліковані у збірці «Ідентичність і місія Українського Католицького Університету. Доповіді, промови і дискусії інавґураціїних урочистостей 25-29 червня 2002 року». Інавґураційні матеріяли містять основні концептуальні ідеї щодо УКУ як такого. Ці ідеї є різнорідними і багатогранними, проте в цілості вони утворюють комплекс можливих шляхів розвитку закладу. Для з’ясування історичного розвитку української богословської освіти та дослідження історичних витоків УКУ використовуємо збірку джерел і матеріялів з історії Української Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, оскільки УКУ є спадкоємцем останньої і продовжувачем її науково-освітньої діяльности . Ця збірка укладена випускником Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, д-ром Павлом Сеницею, і має назву «Світильник Істини». У дипломній роботі використовується перший том праці. Найціннішим матеріялом із цієї збірки є промови і доповіді митрополита Андрея Шептицького, засновника Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, і тодішнього ректора цього закладу Йосифа Сліпого. Окрім того, для висвітлення цього питання послуговуємось дослідженням Миколи Пристая з історії Львівської Духовної Семінарії та Львівської Богословської Академії. Деякі історичні відомості черпаємо з праці Йосифа Сліпого «Греко-католицька Духовна Семінарія у Львові», котра докладно описує історію богословської освіти в Україні. Названі джерела мають надзвичайно велику наукову цінність, оскільки є ґрунтовними дослідженнями і безпосередніми джерелами поставленого питання, а їх автори є прямими та активними учасниками процесу становлення і діяльности Львівської Богословської Академії. Розкрити питання ідентичности української богословської освіти допомогли чисельні статті, присвячені східному богослов’ю провідних сучасних богословів нашої Церкви, опубліковані у періодичному виданні Українського Богословського Наукового Товариства та Львівської Богословської Академії (сьогодні – УКУ) «Богословія». Серед них найбільш необхідними для цієї роботи стали статті богословів Михайла Димида, Бориса Ґудзяка, Святослава Шевчука, Мирона Бендика, Івана Гаваньо, Мирослава Татарина та инші. Ці автори одностайні щодо самобутности східного богослов’я. І хоча їхні думки у цій царині мають дещо відмінний характер, у комплексі вони становлять широке поле для дослідження та пошуку ідентичности східного богослов’я загалом і українського зокрема. Для висвітлення відповідности концептуальних засад Статуту УКУ до Концепції богословської освіти УГКЦ предметом дослідження служить Статут Українського Католицького Університету Української Греко-Католицької Церкви. Зазначимо, що УКУ має два статути; один, зареєстрований Державним Комітетом України у справах релігії та Міністром України у справах національностей, міґрацій та культів і затверджений Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви Любомиром (Гузаром), діє у канонічно-правовому полі Католицької Церкви, а другий, затверджений Міністерством освіти і науки України і Загальними зборами членів Фонду св. Климентія як Статут вищого навчального закладу згідно з відповідними вимогами чинного законодавства України, діє у державному правовому полі України. Текст самої Концепції богословської освіти УГКЦ опублікований у журналі «Богословія» . Звернімо увагу на те, що Концепція є важливим кроком на шляху розвитку богословської освіти в Україні наприкінці ХХ і початку ХХІ століть. Вона є плодом праці не одного провідного українського богослова і відіграє непересічну роль у становленні сучасної української богословської освіти. У цій праці застосовано методи дослідження, аналізу, порівняння та синтезу. Історична частина дипломної роботи укладена синтетично за допомогою дослідження різних джерел. Для огляду Концепції богословської освіти УГКЦ слугував метод аналізу та частково порівняння. У другому розділі, концептуальній частині цієї праці, використано здебільшого методи аналізу, порівняння із синтетичним викладом матеріялу. Цінність цієї праці полягає у дослідженні та аналізі концептуальних засад української богословської освіти у співставленні їх з такими засадами УКУ. Зокрема, в праці вперше проаналізовано матеріяли інавґураційних нарад, присвячених відкриттю УКУ у Львові, а також подано синтетичний погляд на концепцію освіти в УКУ. Обсяг дипломної роботи не дає змоги детально розглянути всі концептуальні засади, ідеї, пропозиції, які стосуються освіти в УКУ, тому певні аспекти цієї проблематики потребують більш конкретного дослідження та опрацювання. ВИСНОВКИ Завершуючи наше дослідження, звернемо увагу на те, чого вдалося досягнути в роботі, а також коротко оглянемо основні думки, заради яких і була написана дипломна робота. Український Католицький Університет як спадкоємець Греко-Католицької Богословської Академії у Львові став першим у незалежній Україні саме українським і католицьким богословським вищим навчальним закладом, беручи до уваги у своїй діяльності, окрім самобутности української богословської традиції, ще й здобутки західного богослов’я. Базуючись на історичному досвіді та духовній і богословській східнохристиянській українській традиції, УКУ намагається втілювати Концепцію богословської освіти в Україні та виражати ідентичність українського богослов’я. У першому розділі дипломної роботи «Історичний розвиток богословської освіти в Україні та УГКЦ зокрема» досліджено історичний розвиток богословської освіти в Україні та з’ясовано, що освіта і виховання завжди були пов’язані з духовністю, адже парадигма мислення наших предків мала богословське підґрунтя, тому й навчання було нерозривно пов’язане з духовністю, що й визначало освітню концепцію в цілому. У період зустрічі християнського Сходу і Заходу в релігійно-культурному житті українського народу (ХVІ-ХVІІ ст.) богословська освіта набувала конфесійних відмінностей, проте залишалась невід’ємною від освіти загалом. У ХVІІІ-ХІХ ст. у розвитку духовних навчальних закладах простежується тенденція зростання академічности богословської освіти, що проявлялося, зокрема, у тісному зв’язку з університетами. Ця тенденція й була одним із мотивів для появи виразного прагнення провідників Української Церкви, української інтеліґенції та наукової еліти створити власний богословський вищий навчальний заклад, вінцем чого стало спочатку створення Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, а в наш час – відкриття Українського Католицького Університету. Частково ці прагнення втілювала Києво-Могилянська Академія, але це не стосується предмету дослідження цієї дипломної роботи, оскільки цей заклад не має місця в історично-спадковій лінії розвитку богословської освіти Українського Католицького Університету. А таку лінію можна окреслити так: Грецька Колеґія св. Атанасія в Римі (1577 р.), яка стала зразком для пізніших греко-католицьких семінарій, зокрема для Барбареуму у Відні (1775 р.); власне Барбареум, на традиціях котрого розвивалась, принаймні на початках, Генеральна Семінарія у Львові (1783 р.) (його називають предтечею Львівської Богословської Академії); Львівська Богословська Академія (1929 р.), з якої й розвинувся Український Католицький Університет. Спільною ланкою для названих закладів-попередників УКУ було поєднання високого рівня духовного та інтелектуального виховання. Першим кроком відновлення скасованої радянською владаю Богословської Академії у Львові стало заснування Українського Католицького Університету св. Климента в Римі. Проте у нашому дослідженні ми зосередили увагу одразу на відновлену 1994 року Львівську Богословську Академію (ЛБА), оскільки саме вона є тією самою Академією, котру заснував Митрополит Андрей Шептицький 1928 року. Натомість, УКУ в Римі можемо вважати проміжною ланкою, або бічною лінією генеалогічного дерева ЛБА та УКУ (у Львові). Намагаючись окреслити виклики і проблеми богослов’я періоду заснування та діяльности Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, можемо назвати основні завдання богословської освіти, які намагався виконати цей заклад. Серед таких завдань було: виховання високоосвіченого духовенства, захист науковости богослов’я, розвиток католицького богослов’я на Сході та збагачення католицького богослов’я в цілому, поєднання ортодоксійности католицького богослов’я та оригінальности і самобутности східного богослов’я київської християнської традиції, подолання конфронтації між вірою та розумом, Божим об’явленням та емпіричними науками, сприяння консолідації та усвідомленню ідентичности нації. Організація Греко-Католицької Богословської Академії у Львові носила виразний католицький характер, водночас враховуючи у навчальній програмі східнохристиянську київську традицію. Тому цей заклад брав до уваги як самобутність київської традиції, так і вимоги та здобутки західного богослов’я. Відновлена 1994 року Львівська Богословська Академія стала спадкоємицею академії, котру заснував митрополит Андрей Шептицький 1928 року. Ідентичність, завдання і мета діяльности ЛБА в нових суспільно-політичних умовах була визначена її історичним розвитком. Завдання і мету своєї діяльности відновлена академія перейняла (а радше відновила) від Греко-Католицької Богословської Академії у Львові. Довготривалим завданням відновленого закладу стало стимулювання розвитку богослов’я та інтелектуального життя, утвердження християнського світогляду в суспільстві. А першочерговою метою було відновлення всебічної та цілісної філософсько-богословської програми навчання, організація богословської освіти загалом, вироблення власних богословських ресурсів своєї Церкви, формування відповідної літератури тощо. Концепція богословської освіти УГКЦ як вияв одного з найважливіших етапів становлення сучасного українського богослов’я формулює основні завдання богословської освіти на сьогодні, наголошуючи, що ці завдання потрібно здійснювати шляхом базування на історичному досвіді та пошуку і використання сучасних методів, а також високої академічности богослов’я, охопивши процесом загального християнського виховання і спеціяльної богословської освіти всі ділянки життєдіяльности людини. Богословська освіта повинна базуватись на патристичному і літургійному принципах східного богослов’я. У другому розділі дипломної роботи «Концепція освіти Українського Католицького Університету» здійснено спробу охарактеризувати концепцію освіти УКУ, зосереджуючись на концептуальних ідеях, висловлених у ході інавґураційних нарад, присвячених відкриттю УКУ, а також спробу визначити метод богословлення та міждисциплінарну інтеґрацію у закладі. Окрім того, ми намагались розглянути Статут УКУ як спосіб реалізації мети і завдань української богословської освіти, окреслених у Концепції богословської освіти УГКЦ. Так, у дослідженні вдалося встановити, що УКУ насамперед покликаний нести усіма властивими йому засобами Добру Новину у всі сфери життєдіяльности людини, діючи одночасно в двох сферах – правовому полі держави як вищий навчальний заклад і канонічному полі Католицької Церкви – як університет католицький, і водночас спричинятися до розвитку екуменічного діялогу. Загалом освіта в УКУ базується на двох вже названих принципах східного богослов’я: патристичному і літургійному, що є втіленням вимог Концепції богословської освіти УГКЦ. Основні завдання УКУ намагаємось сформулювати так: а) євангелізаційна місія; б) збагачення академічного дискурсу; в) міждисциплінарна інтеґрація та етично-практична перспектива наукових досліджень; г) пізнання істини й університетське виховання; д) участь у світовому і внутрішньоукраїнському екуменічному та культурному діялозі; е) виконання функції світового українського форуму задля консолідації національних, культурних, освітніх, богословських здобутків. Торкнувшись питання міждисциплінарної інтеґрації, стає зрозумілим, що метод богословлення в УКУ відповідає духовно-інтелектуальній і культурній традиції нашого народу і Церкви. Найбільш притаманною засадою в цьому сенсі для українського богослов’я є літургійний принцип, оскільки саме літургія є шляхом богоспілкування і богопізнання. У літургії знаходиться неповторний синтез святоотцівського, літургійного, духовного й богословського компонентів нашої християнської традиції. На підставі літургійного богословського методу відкривається можливість цілісного пізнання. Міждисциплінарна інтеґрація в УКУ реалізується в тому, що богословський факультет є тлом для гуманітарної освіти, а літургія є джерелом і серцем як для богословського, так і для філософських і гуманітарних дисциплін. Отже, завдяки цьому і здійснюється втілення як літургійного, так і патристичного принципів східного богослов’я. Щодо назви УКУ, то вона частково віддзеркалює ідентичність українського богослов’я, проте, з еклезіологічної точки зору, дискусії про назву університету, як, зрештою, й УГКЦ в цілому, поки що у перспективі подальшого розвитку українського богослов’я. Проаналізувавши Статут УКУ, затверджений Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви Любомиром (Гузаром), здійснено спробу співставити його з Концепцією богословської освіти УГКЦ, щоб висвітлити відповідности концептуальних засад Статуту до Концепції. У результаті дослідження цього питання з’ясовано, що основне концептуальне навантаження несе преамбула Статуту. Вона віддзеркалює такі засадничі вимоги Концепції: 1) історична; 2) еклезіологічна; 3) екуменічна; 4) богословська; 5) академічна; 6) суспільна. Ми свідомі того, що ця праця не охоплює в повноті запропонованої тематики, оскільки це лише спроба певного дослідження з метою подальшого глибшого вивчення. Ця дипломна робота є лише мінімальним внеском до ширшого вивчення проблематики богословської освіти в Україні. Саме тому вважаємо, що необхідно більш докладно досліджувати і вивчати як історичний досвід у цій сфері, так і концептуальні системи сьогодення для формування найбільш притаманної та ефективної системи богословської освіти в Україні, зокрема в УКУ. Варто було б дослідити питання історично-генеалогічного походження УКУ в порівнянні з Києво-Могилянською Академією, оскільки остання у своїх початках стояла на католицьких (у широкому значенні) засадах, поєднуючи свою давньоруську східнохристиянську ідентичність з академічністю єзуїтських шкіл. Окрім того, необхідно детально проаналізувати навчальні програми факультетів УКУ, подати більш систематичний і концептуальний виклад міждисциплінарної інтеґрації. Потрібно також дослідити, чи насправді назва УКУ віддзеркалює ідентичність українського богослов’я та Церкви, більш докладно з’ясувати, яким повинен бути УКУ в порівнянні з католицькими університетами Заходу. Перед нами ще дуже багато відкритих питань із пропонованої тематики. Їх дослідження надзвичайно актуальне в наш час, адже богословська освіта в Україні перебуває на стадії розвитку, і саме від нашого зацікавлення подібними питаннями залежить інтенсивність цього процесу. Сподіваємося, що наше дослідження послужить, щонайменше, спонукою до зацікавлення пропонованою тематикою задля застосування актуального досвіду і побудови більш ефективної системи богословської освіти, зміцнення вже існуючих і творення нових богословських навчальних закладів в Україні. ЗМІСТ Вступ ……………………………………………………………………………………..….. 3 Розділ 1. Історичний розвиток богословської освіти в Україні та УГКЦ зокрема 1.1. Богословська освіта в Україні періоду від Хрещення Руси до заснування Богословської Академії у Львові ………………………………………….………..... 8 1.2. Богословська освіта у Львівській Богословській Академії: 1.2.1. Богословська Академія у Львові (від заснування до ліквідації) ...…….. 13 1.2.2. Відновлена Львівська Богословська Академія …….……………...…….. 19 1.3. Огляд Концепції богословської освіти УГКЦ …………………....…………… 23 Розділ 2. Концепція освіти Українського Католицького Університету 2.1. Мета і завдання УКУ: 2.1.1. Загальні концептуальні ідеї ………………………………...…………….. 32 2.2.2. Назва УКУ як віддзеркалення концептуальних напрямів діяльности закладу ……………………………………………………...……….. 39 2.2. Метод богословлення та міждисциплінарна інтеґрація в УКУ……...……….. 41 2.3. Статут УКУ як спосіб реалізації мети і завдань української богословської освіти ……………………………………………………..………….. 44 Висновки …………….…………………………………………………………………….. 50 Список використаної літератури …………………...………………………………….. 56
|