Дмитро Витівський

У теперішню науково-технічну добу, коли так і хочеться сказати, що людина власними зусиллями нібито здобула все необхідне їй для «щастя», немало людей недооцінюють релігію. Сучасна людина віддає перевагу такому так званому науковому світогляду. Ще з ХІХ століття науковість була критерієм правдивості будь-чого, і досі можемо спостерігати незмінність у цьому питанні. У добу Середньовіччя Церква була безсумнівним авторитетом для суспільства, проте з часом із різних причин у багатьох країнах почала втрачати провідні ролі. Зараз може виглядати, що релігія і наука є двома борцями за першість в очах суспільства, де наука – молодий та свіжий боєць, а релігія – представник «старої школи». Та чи існує між ними суперечність? У цій статті ми постараємося дослідити відносини між наукою і релігією впродовж історії.

ВСТУП
Історія українського народу надзвичайно багата на християнську духовну традицію, однією з найкращих рис якої є давнє, глибоке і захоплююче почитання Пречистої Діви Марії, яке тягнеться золотою ниткою від початку існування нашої державності аж до сьогодення. Особлива набожність українців до Пресвятої Богородиці протягом багатьох століть проявилася, зокрема, у почитанні чудотворних ікон, якими Господь щедро обдарував нашу землю. Із плином часу ікона на честь Діви Марії стає наймогутнішим місцем освячення, найлюбленішим місцем молитви, місцем покаяння і навернення, місцем просвітлення і преображення, місцем притулку, захисту, скорботи і радости, місцем зустрічі сина з Матір’ю.

ВСТУП
Людство впродовж своєї історії неодноразово стикалося з різноманітними викликами, спричинених створеними людиною концепціями та ідеологіями. Їх підставою були різноманітні ідеї: прагнення встановити ідеальні світові устрої, створити безкласове суспільство, забезпечити людині безмежну свободу вибору, вивести досконалу людську расу та багато інших. Вони мали опорою не Боже Об’явлення, а людські амбіції, умовисновки та хибні уявлення. Як наслідок, всі ці ідеології з часом вихолощувалися та падали, не витримавши випробування часом, однак встигали принести жахливі «плоди» – соціальну несправедливість, розруху, війни, смерть.

Юрій Бігун

Науково-технічний прогрес дедалі більше дивує людство своїми здобутками. Приголомшливі відкриття науковців та їхня наполегливість значно спростили життя людської особи. Складається враження, що наука готова відповісти на всі питання, раніше не знані людям. Однак таке бачення оманливе, позаяк людина є мініатюрним елементом на фоні просторого Всесвіту. Існують явища, які людина не в змозі раціонально пояснити. У нашій статті ми спробуємо показати, що науковий погляд на світ не є повним, позаяк не всі природні явища та феномени піддаються науковій верифікації. Те, що науці не під силу збагнути, вона називає паранормальним явищем.

ВСТУП
Молитва «Отче наш» — це унікальна молитва, адже Ісус Христос навчає через неї, як правильно будувати стосунки із Богом та ближніми. Її унікальність полягає насамперед у тому, що саме Спаситель її промовляє, навчаючи учнів, а через них — усіх християн. Текст молитви дійшов лише у Євангеліях двох синоптиків — Луки та Матея. У молитві містяться ключові теми Нагірної проповіді Ісуса Христа. В апостола Луки молитва «Отче наш» відповідає контексту Євангелія, зокрема подорожі до Єрусалиму, де довершиться спасіння через Христа. Тому текст Господньої молитви є надзвичайно важливим як у контексті Євангелія від Матея, так і Луки. «Отче наш» — це не лише текст, який розкриває зміст молитовного спілкування із Богом, але також зміст усього Євангельського вчення.

Роман Ковівчак

Грецьке слово «філософія» в перекладі українською означає «любов до мудрості». Кращим відповідником цього грецького терміну є слов’янське слово «любомудріє». Метою філософії є раціонально описати світ і показати, яке місце людини в ньому. Також ця наука допомагає людині вести правильний спосіб життя. Вона розповідає, що варто робити, а що ні, як поводитися в суспільстві, як створити успішну державу, від чого залежить щастя людини, чому особа страждає і багато іншого. Окрім того, філософія намагається дати відповідь на доволі складні питання: «як виник світ і завдяки чому існує?», «який сенс людського життя?», «для чого цей світ існує?».

У суботу, 15 червня 2024 р. Б., у Дрогобицькій Духовній Cемінарії відбулися урочистості з нагоди закінчення навчання цьогорічними випускниками. З цієї нагоди Архиєрейську Божественну Літургію відслужив преосвященний владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні священнослужителів ректорату та викладачів, а також рідних і близьких випускників. В урочистому богослужінні взяли участь випускники семінарії разом зі своїми родичами та знайомими.

8 червня 2024 р. Б. студентський та викладацький склад, а також префекти й духівники ДДС спільно відзначили завершення 2023-2024 навчального року. З цієї нагоди традиційно було організовано вечерю на відкритому повітрі, на території Реколекційно-просвітницького центру «Еммануїл» СДЄ УГКЦ. За організацію та проведення заходу відповідали брати V курсу.

У першій половині червня у Дрогобицькій духовній семінарії триває період екзаменаційної сесії. Семінаристи складають іспити, по завершенні яких вирушать на літні вакації, які є для них не лише перепочинком перед наступним навчальним роком, але й нагодою послужити у різних сферах церковного життя. Цьогорічні шестикурсники, для яких цей рік у семінарії останній, з нагоди закінчення свого навчання у ДДС подарували для семінарійного храму ікону св. Миколая Чудотворця.