ВСТУП
Саме поняття «прогресу» або розвитку людства передбачає подолання перешкод на цьому шляху. Багато з них людина могла виправити самостійно чи суспільно, та все ж деякі були для неї занадто складні. Коренем перешкод є сама людина, а конкретно гріх, від якого вона залежить. Починаючи від гріхопадіння Адама і до приходу Спасителя людина не знала, як вилікувати свої рани, котрі сама собі завдавала своїми ж гріхами. Вона шукала різні методи та способи, свідоцтвом чого є книги Старого Завіту. Та лише Христос вирішив проблему гріха людини. Він звертається до кожного і дарує всім шанс подолати гріх, наскільки б грішною людина не була.

Зважаючи на нашу схильність до гріха та людську неміч, Господь дає нам можливість покаятись і владу розрішати від цих провин залишає своїм учням, як лікарям можливість лікувати хворого. Дійсні ліки подає сам Христос, а учні і їхні наступники видимо виявляють Христа-Лікаря перед каянником.
Актуальність теми покаяння є постійна, бо і схильність людини до гріха нікуди не поділась. Про це свідчать Святі Отці, зокрема багато свідчить про велику таїну покаяння святитель Іван Золотоустий у своїх творах. Він залишив для нас цілу богословську спадщину про шляхи покаяння, зокрема в гоміліях «Бесіди про покаяння». Позаяк немає людини, яка б жила і не згрішила, ця спадщина Золотоустого є важлива для нашого розуміння багатогранності, важливості та унікальності покаяння.
Таїнство покаяння у наш час викликає велике зацікавлення. Різноманітні книжки, публікації та відео присвячені цій темі, вони мають велику й розмаїту аудиторію. Це свідчить, що тема примирення з Богом та покаяння є актуальна і позачасова. Саме це спонукало нас вибрати дану тему для дипломної праці.
Ця праця має на меті розкрити запропоновані святителем Іваном Золотоустим шляхи покаяння, їхню особливість, персональний підхід до кожної людини, гріхи якої святитель постійно порівнює до хвороби пацієнта. В основу покаяння святитель кладе тексти Святого Письма, що їх рясно цитує. Він підкреслює спільнотний аспект гріха та його наслідків, а також роль молитви спільноти в наверненні та покаянні окремої людини. Для розвитку і вдосконалення накреслених святителем шляхів покаяння, він пропонує своїм слухачам також самостійно звертатися до текстів Святого Письма.
Наша праця містить три розділи. У першому ми хочемо розкрити джерело духовних порад Івана Золотоустого, яким є Святе Письмо. Важливо, що свою екзегезу святитель спирає не на власних версіях і припущеннях, а на біблійних подіях та прикладах із життя конкретних біблійних осіб.
Перший пункт першого розділу містить дослідження використаних святителем старозавітних джерел. Зокрема, розглянуті методи використання Золотоустим різних текстів, а в них подій та осіб.
Другий пункт першого розділу містить аналіз використання святителем Іваном Золотоустим новозавітних джерел. Зокрема, Євангелій та Діянь апостолів. Особливо яскраво і часто Золотоустий використовує слова і думки апостола Павла.
У другому розділі ми аналізуємо запропоновані Золотоустим шість шляхів покаяння та особливість кожного з них. Наведені думки святителя ми порівнюємо з думками інших Святих Отців.
Перший пункт другого розділу зосереджується зокрема на сповідуванні гріхів. Прикладом такого сповідування Іван Золотоустий наводить постаті митаря і фарисея, царя Давида чи цілого міста Ніневії. Ми також аналізуємо проблему підняття з гріхів (навернення) та небезпеку відчаю у поданні святителя.
У другому пункті другого розділу ми розглянемо піст, що його Золотоустий показує на прикладах Ніневії, пророка Даниїла та апостола Павла. З наведених прикладів святитель робить висновок про лікувальну (терапевтичну) роль посту.
У третьому пункті другого розділу ми розглянемо роль смиренномудрості в баченні святителя. Живими прикладами втілення цього шляху покаяння Іван Золотоустий називає апостола Павла та царя Давида. З їх прикладів можна побачити особливість смиренномудрія та його спільні риси з іншими шляхами покаяння.
У четвертому пункті другого розділу ми аналізуємо покаянний плач. Прикладами дії плачу Золотоустий називає старозавітного царя Ахава, новозавітного апостола Петра та інших. Сльози, згідно зі святителем, не тільки очищують від гріхів окрему людину, а й також впливають на всю спільноту.
У п’ятому пункті другого розділу ми аналізуємо оцінку Золотоустим ролі молитви в покаянні. Шлях молитви святитель вважає пріоритетним, а його практичне здійснення розкриває на багатьох прикладах.
У шостому пункті другого розділу ми аналізуємо милостиню, зокрема в підкресленому Золотоустим епітимійному аспекті. Його святитель з’ясовує аналізом притчі про десять дів та воскресіння Товити апостолом Петром. Шлях милостині є загальнодоступним, бо в ній не йдеться про якийсь «мінімальний» розмір пожертвуваної суми. Це робило б її доступною не для всіх.
У третьому розділі ми показуємо актуальність вчення Івана Золотоустого про покаяння. Для цього в дзеркальному зіставленні зі шляхами покаяння у святителя наводимо сучасне розуміння цих же шляхів покаяння. Щоб продемонструвати це ми посилаємось на документи Церкви та приклади сучасних яскравих каянників. Відповідно, третій розділ матиме стільки ж пунктів, як і другий, за винятком «смиренномудрості», яка в сучасному розумінні покаяння поєднана з іншими шляхами і не розглядається окремо.
Крім головного джерела – «Бесід про покаяння», нами використано додаткові: твори інших Святих Отців, документи Церкви, а саме постсинодальне послання папи Римського Івана-Павла ІІ «Примирення і покаяння», апостольська конституція папи Римського Павла VI «Покайтеся», документи Другого Ватиканського та Триденського Соборів.
У написанні цієї праці ми використовували аналітичний, синтетичний та порівняльний методи дослідження.
ВИСНОВКИ
Таїнство покаяння відіграє велику роль у духовному житті християнина. Через це таїнство Господь дарує людині можливість вилікуватися з власного гріха і повернутися до Господа. Християнин потребує очищення, оновлення і освячення, бо «немає людини, що жила б і не згрішила». Заглиблюючись у власне життя, людина починає розуміти причину всіх нещасть, якою є гріх. Та через розкаяння може знову примиритися з Господом і Церквою.
Метою цієї дипломної роботи було бажання продемонструвати важливість розкритих святителем Іваном Золотоустим у творі «Бесіди про покаяння» шляхів покаяння. Показати їх особливість для кожного, а також персональний підхід священника до грішника, як лікаря до хворого. Висвітлені Золотоустим шляхи покаяння є немов універсальними ліками для тих, хто має бажання покаятися. Зокрема ми хотіли показати взаємозв’язок між ученням святителя і сучасним розумінням покаяння в Церкві.
У першому розділі дипломної роботи ми показали Святе Письмо як джерело мислення святителя про покаяння. Він щедро черпає зі скарбниці як Старого, так і Нового Завітів. Святе Письмо Іван Золотоустий не тільки цитує, але й виводить із нього під натхненням Святого Духа і відповідно до власної харизми висновки.
У другому розділі ми констатуємо наявність у спадщині Золотоустого системного підходу до покаяння, вираженого в описі шістьох шляхів покаяння.
У третьому розділі ми прослідковуємо спадкоємність між святоотцівською «старовиною» (античністю) і нашою сучасністю. І бачимо, що попри часові і культурні відмінності, покаяння в усі часи є для кожної людини непроминаючим шляхом спасіння.
Наше дослідження не є всеосяжне, бо не охоплює всього вчення Золотоустого про покаяння. Але маємо надію, що ця скромна праця буде нашим посильним внеском у дослідження цієї обширної і важливої теми. Зокрема буде поглиблюватись у пошуку і віднайденні ще й інших думок святителя та їх актуалізації в сучасному житті Церкви.
Особливими труднощами, з якими ми зустрілись, була мала кількість літератури і коментарів на цю тему, особливо української чи україномовної перекладеної.
Практичне застосування покаяння є дуже важливим, оскільки від багатьох людей тепер, у контексті війни, ми чуємо злість та бажання помсти. Тому думки, які висловлює Золотоустий, є актуальні і служать, немов бальзам на рани. Людина, котра бачить у собі рани гріховні, може їх або роз’ятрювати різними «новинами з фронту», ненавистю чи прокльонами, а може, за порадами святителя, лікувати рани цілющим покаянням. Тому зважаючи на сучасний контекст, ця праця набирає особливої цінності завдяки шляхам, які подає Іван Золотоустий. Із них кожен зможе підібрати для власної зраненої душі ті ліки, яких він зараз найбільше потребує.

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. БІБЛІЙНІ ДЖЕРЕЛА У ВЧЕННІ СВЯТИТЕЛЯ ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО 7
1. Старозавітні джерела 8
2. Новозавітні джерела 12
2.1 Згадки з Євангелій 14
2.2 Згадки в Діяннях і Посланнях Апостолів 15
РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПОКАЯННЯ 17
1. Сповідування гріхів 17
2. Піст 21
3. Смиренномудреність 24
4. Плач 28
5. Молитва 33
6. Милостиня 37
ІІІ РОЗДІЛ. АКТУАЛЬНІСТЬ НАВЧАННЯ СВЯТИТЕЛЯ ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО ПРО ПОКАЯННЯ 40
1. Сповідування гріхів 41
2. Покаянний піст 44
3. Покаянний плач 47
4. Покаянна молитва 50
5. Покаянна милостиня 53
ВИСНОВКИ 55
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 57