ВСТУП
Молитва «Отче наш» — це унікальна молитва, адже Ісус Христос навчає через неї, як правильно будувати стосунки із Богом та ближніми. Її унікальність полягає насамперед у тому, що саме Спаситель її промовляє, навчаючи учнів, а через них — усіх християн. Текст молитви дійшов лише у Євангеліях двох синоптиків — Луки та Матея. У молитві містяться ключові теми Нагірної проповіді Ісуса Христа. В апостола Луки молитва «Отче наш» відповідає контексту Євангелія, зокрема подорожі до Єрусалиму, де довершиться спасіння через Христа. Тому текст Господньої молитви є надзвичайно важливим як у контексті Євангелія від Матея, так і Луки. «Отче наш» — це не лише текст, який розкриває зміст молитовного спілкування із Богом, але також зміст усього Євангельського вчення.

Мета нашої праці — дослідження молитви «Отче наш» в контексті двох Євангелій. Актуальність дослідження в тому, що буде здійснено порівняльний аналіз двох варіантів тексту молитви «Отче наш», чого немає в біблійних коментарях та підручниках українською мовою. До того ж дослідження водночас пов’язане і з використанням молитви «Отче наш» під час усіх богослужінь добового кола. Церковна спільнота промовляє цю молитву під час Божественної Літургії — вершини літургійного життя християнина. Тому для вірних є потреба глибшого розуміння Господньої молитви, якою вони сповідують віру.
Лінгвістинчо-екзегетичний аналіз змісту уривків «Отче наш» (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) є предметом цієї дипломної роботи. Основна мета нашої праці полягає в тому, щоб дослідити два уривки молитви «Отче наш» та порівняти їх. Для цього використаємо лінгвістичний метод аналізу, який вивчає біблійний текст цілісно.
Під час дослідження використаємо метод лінгвістичного аналізу, тому вибраний нами уривок буде проаналізований у три  етапи:
1. Історичний та контекстуальний аналіз  Господньої молитви (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4)
2. Екзегеза текстів Господньої молитви (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4)
3. Прагматичний аналіз (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4)
Відповідно до цього методу наша дипломна робота поділяється на три розділи. У першому розділі коротко представимо особливості молитви в Старому Завіті та розглянемо молитви, подібні за змістом до «Отче наш», у юдейській традиції. Під час контекстуального аналізу опишемо особливості обидвох Євангелій і визначимо місце досліджуваних уривків у вужчих контекстах Євангелія від Матея та Євангелія від Луки. Наприкінці окреслимо межі перикоп для дослідження, тобто виокремимо тексти Господньої молитви із їхніх контекстів.
У другому розділі подамо оригінальні тексти (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) грецькою мовою та власний переклад, а також здійснимо текстуальну критику двох версій «Отче наш». Опісля зупинимось на екзегезі текстів Господньої молитви. Ми здійснимо синтаксичний аналіз і дослідимо мовні особливості вибраних уривків, зокрема лексику, ідентифікуємо частини мови та подамо переклад слів. У наступних пунктах зосередимось на аналізі синтаксису речень, способів їхнього сполучення та характеристиці стилю текстів. Ми визначимо семантичні особливості кожного із двох текстів Господньої молитви: виділимо опозиції та значеннєві лінії в тексті. Метою семантичного аналізу є дослідження сенсів слів, речень та цілих текстів.
У третьому розділі зосередимось на прагматичному аналізі уривків молитви «Отче наш». На цьому етапі дослідження нашим завданням буде визначення намірів автора та тексту поза значенням слів. Для цього будемо послуговуватись також іншими текстами зі Святого Письма, пов’язаними з досліджуваним.
Із багатьох способів практичного використання тексту найчіткіше представляє намір автора запитання: що автор хотів донести чеерез цей текст до своїх сучасників. Ми будемо здійснювати екзегезу уривків молитви «Отче наш» (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4), щоб відповісти на це запитання.
У нашому дослідженні спиратимемось, в основному, на праці зарубіжних дослідників Святого Письма, таких як:  Дональд Хаґнер, Реймонд Браун, Джозеф Фіцмеєр, Джон Ноланд, Tімоті Джонсон, Джон Пол Мейєр, Ульріх Луц, Рудольф Шнакенбург. Необхідними в цьому дослідженні будуть також біблійні словники, зокрема таких редакторів як Кітел-Фрідріх, Бальц-Шнайдер, Лідделл-Скотт та інших.
Оригінальний текст цього уривку взятий з двадцять сьомого видання Nestle-Aland. Novum Testamentum Graece. Оскільки джерельна література і словники здебільшого доступні англійською, італійською та польською мовами, будемо подавати власний переклад цих напрацювань. Український переклад тексту цього уривку, який будемо використовувати в праці, також є авторським. 
Сподіваємось, що спосіб читання Святого Письма, який використовуємо в нашій науковій роботі, буде засобом до глибшого його осмислення та втілення  Євангельських настанов у житті сучасних християн.
 
ВИСНОВКИ
У цій дипломній роботі нашою метою було дослідити уривки Господньої молитви (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) шляхом лінгвістичного аналізу. Ми також ставили за ціль визначити їхні богословські думки та значення як для сучасників Матея та Луки, так і для кожного християнина сьогодні. Як наслідок, можемо підсумувати наше напрацювання так.
Дослідження історичного контексту показало подібність структури молитви «Отче наш» до молитов юдейської традиції: «Каддош» та «Вісімнадцять благословень». Ми виокремили структури Євангелій від Матея та Луки і дійшли до висновку, що апостол Матей укладає Євангеліє, щоб наголосити на тому, що правильні стосунки з Богом відкриваються в Ісусі Христі. Він навчає, що праведність полягає не просто в зовнішньому виконанні приписів Закону, а й у довірі до Бога, молитві та любові до Нього і ближнього. Євангеліє від Луки головно зосереджене навколо Особи Бога та Його задуму про спасіння людини, яка покликана постійно перебувати в спілкуванні із Богом. Син Божий є взірцем молитовного діалогу із Отцем.
Більшість авторитетних дослідників вважає, що відповідно до п’яти книг Тори, Євангеліє від Матея теж має п’ять головних частин, у яких містяться п’ять проповідей Божественного Спасителя, зокрема: Нагірна проповідь (Мт 5, 1–7, 29); проповідь про місію (Мт 10, 1–42); проповідь у притчах (Мт 13, 1–52); проповідь про Церкву (Мт  18,1-35); есхатологічна проповідь (Мт 24, 1–25, 46).
Щодо контексту уривків (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) можна зробити такі висновки: євангелист Матей поміщає молитву «Отче наш» у центрі Нагірної проповіді (Мт 5–7) і в такий спосіб надає їй особливого значення. Вона містить увесь зміст проповіді, адже в ній є ключові теми: Отець, любов до ближнього й прощення. У Євангелії від Луки Господня молитва розміщена в контексті подорожі до Єрусалима, що є школою апостолів, у якій Ісус Христос навчає їх основ спільнотного життя Церкви, зокрема молитви.   
Дослідження текстуальної критики показали, що є певні розбіжності між манускриптами, які представляють текст цього уривку, але вони здебільшого є незначними, бо стосуються форм дієслова, сполучників або артиклів. Згідно із припущенням деяких дослідників Святого Письма такі відмінності спричинені тим, що в пізніших рукописах була тенденція узгоджувати текст молитви (Лк 11, 1–4) із текстом цієї молитви в Мт 6, 9–13.  У пізніших манускриптах, наприкінці «Отче наш», було додане славослов’я, що є свідченням адаптації молитви до богослужіння. Проте ці розбіжності загалом не впливають на богословське значення Господньої молитви.
Дослідження лексикону в обох уривках молитви (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) показали, що найбільшу частину слів у текстах займають іменники і дієслова. Євангелист Лука тричі використовує слово προσεύχομαι, підкреслюючи важливість молитви.
У синтаксичному аналізі речень ми дослідили, що євангелист Лука тісно пов’язує речення між собою, у такий спосіб об’єднуючи їх в цілісну історію. Загалом синтаксис у молитві «Отче наш» є семітського характеру, що виражено в пасивних формах дієслова, ритмічності тексту, порівняннях. Аналіз синтаксису уривку дає підстави вважати, що використання цих конструкцій акцентує не так на проханнях людей, як на Богові, який дає все, чого вони потребують, щоб перебувати в Царстві Божому.
Аналіз стилю демонструє, що в реченнях містяться дієслова, які вживаються в імперативі пасивної форми, які є притаманні молитві як окремому літературному жанрі. Пасивна форма дієслова зветься passivun divinum й означає те, що суб’єктом дії є Бог, а людина співдіє з Ним.
У нашій дипломній роботі семантичний аналіз основних понять перикоп уривків (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) підтверджує те, що вони — інтегральні частини Євангелія. У тексті молитви в апостола Матея містяться ключові поняття його книги, а в апостола Луки молитва «Отче наш» гармонійно вплетена в тему всього Євангелія, у якому автор неодноразово описує спілкування із Богом, наголошуючи на його великому значенні. 
На основі опозицій, які містяться в тексті, нам вдалось виділити такі семантичні лінії:
а) основна семантична лінія сформована довкола Особи Бога за допомогою іменників та займенників, які характеризують Його, та дієслова, які вжиті в аористі пасивної форми в обидвох євангелистів;
б) друга значеннєва лінія твориться довкола молільника, що виражено через займенник «ми», ужитий у молитві у різних відмінках. Ця семантична лінія формується за допомогою дієслів. Термінологія, що окреслює людину (або спільноту) у стосунках із Отцем, указує на віру в те, що Бог вислухає людські прохання;
Із результатів екзегези перикоп можемо ствердити, що молитва «Отче наш» містить у проханнях багато христологічних, пневматологічних та антрополгічних богословських аспектів. Прагматичне значення цього уривку виявляється через комунікацію між автором із його наміром і читачем із його сприйняттям та розумінням цього наміру через текст Євангелія.
Найкраще розглядати молитву «Отче наш» у контексті нової праведності Царства Божого, якої навчає Ісус Христос. Це чітко ілюструють слова Божественного Спасителя із Нагірної проповіді про те, що Він не прийшов усунути закон, а його доповнити (Пор. Мт 5, 17). Так євангелист Матей прагне через Господню молитву привести читача до нового розуміння молитви, яке відрізняється від юдейського сприйняття спілкування із Богом. Апостол Лука головно доносить до читача те, що правдивий учень Ісус Христа має наслідувати Його в молитві до Отця, промовляючи ті самі слова, що й Син Божий.
В обох євангелистів саме Ісус Христос навчає молитви, яка починається зверненням «Отче», однак євангелист Матей додає займенник «наш», що виражає спільнотний характер самої молитви. Через Господню молитву обидва євангелисти прагнули показати роль Ісуса Христа, адже Він вчить правильно будувати стосунки із Отцем.
Бог і його воля мають бути пріоритетом у молитві християнина. Саме Господня молитва вчить людину ієрархії цінностей та допомагає усвідомити, що саме потрібно їй просити. Спілкування із Отцем — спосіб пізнати Його задум стосовно себе, а водночас і стосовно інших. Тому в Господній молитві просимо про «хліб насущний». Ми дослідили, що це прохання має декілька різних значень. Хліб насущний може означати поживу на щодень як дар Бога для тих, хто довіряє Йому життя цілковито, тобто стає повністю залежним від Нього. Це молитовне прохання також про духовну поживу від Бога для людини, зокрема це дар Духа Святого або Слово Боже. Згідно із святооцівською традицією хліб насущний в молитві «Отче наш» — це сам Ісус Христос, якого людина приймає в Пресвятій Євхаристії. На думку деяких дослідників, це прохання може стосуватись есхатологічного бенкету в Царстві Божому. 
Значення молитви «Отче наш» для спільноти християн чітко підкреслює її використання на богослужінні перед моментом причастя Тіла і Крові Господніх. Господня молитва є гармонійним елементом Божественної Літургії, що готує до прийняття Ісуса Христа в таїнстві Євхаристії. Участь у Євхаристії можлива тоді, коли християнин прощає довги братові, зростає в любові до нього. Послідовник Христа також має оберігати серце від піддавання спокусі не погоджуватись на пропозиції невидимого ворога людини. Це ще один важливий аспект для того, щоб бути здатним уподібниитись до Сина Божого та могти взивати до Бога: «Отче».
Очевидним є те, що в нашому дослідженні нам не вдалося висвітлити все багатство значень, яке міститься в молитві «Отче наш». Проте ми змогли за допомогою лінгвістичного методу та напрацювань науковців у біблійній галузі глибше зрозуміти зміст Господньої молитви у співставленні двох уривків (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4) та розкрити їхні основні богословські значення.
Новизною цієї праці в українській біблістиці вважаємо порівняння двох уривків «Отче наш» (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4). Проте в межах дипломної роботи ми не змогли охопити та детально дослідити всі богословські терміни, які були використані двома євангелистами. Кожен із уривків потребує окремого вивчення. Необхідно зауважити, що для дослідження уривку «Отче наш» можна застосувати й інші методи біблійного аналізу. Метод риторичного аналізу також може бути добрим інструментом для дослідників Господньої молитви.
 
ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ I
ІСТОРИЧНИЙ ТА ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНТЕКСТ ГОСПОДНЬОЇ МОЛИТВИ (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4)
1. Молитва в юдаїстичній традиції
2. Господня молитва в контексті Євангелія від Матея
2.1 Особливості Євангелія від Матея
2.2 Господня молитва у контексті Мт 5-7
2.3 Делімітація уривку (Мт 6, 9-13)
3. Господня молитва в контексті Євангелія від Луки
3.1 Особливості Євангелія від Луки
3.2 Господня молитва у контексті Лк 9, 51–19, 27
3.3 Делімітація уривку (Лк 11, 1–4)
РОЗДІЛ II
ЕКЗЕГЕЗА ТЕКСТІВ ГОСПОДНЬОЇ МОЛИТВИ
1. Підготовка текстів до аналізу (Мт 6, 9–13; Лк 11, 1–4)
1.1 Перикопа Мт 6, 9–13
1.1.1 Текст
1.1.2 Переклад
1.1.3 Текстуальна критика
1.2 Перикопа Лк 11, 1–4
1.2.1 Текст
1.2.2 Переклад
1.2.3 Текстуальна критика
2. Екзегеза (Мт 6, 9–12)
2.1 Лексикон
2.2 Синтаксис речень
2.3 Семантичний аналіз
2.3.1 Семантичний інвентар
2.3.2 Опозиції тексту
2.3.3 Семантичні лінії
2.4 Характеристика стилю
3. Екзегеза (Лк 11, 1–4)
3.1 Лексикон
3.2 Синтаксис речень
3.3 Семантичний аналіз
3.3.1 Семантичний інвентар
3.3.2 Опозиції тексту
3.3.3 Семантичні лінії
3.4 Характеристика стилю
РОЗДІЛ III
ПРАГМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ (Мт 6, 9–13; Лк 11,1–4)
1. Звертання
2. Освячення імені
3. Прихід царства
4. Воля Божа
5. Хліб насущний
6. Прощення довгів
7. Спокуса
8. Визволення від лукавого
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ