Андрій Нискогуз

Сенкевич починає з тієї хвилі, коли завершується Новий Завіт. В 61-62 рр. апостол Павло прибуває до Риму. Обрив. Кінець хронологічних рамок Нового Завіту Саме з цього року розпочинає оповідь Сенкевич. Він подає яскраву багатопланову панораму римської імперії. Тут і звільнені від рабства, і раби, і патриції, і царедворці, і сам імператор, і чиновники, і сенат. І ось на цьому тлі, за парадним фасадом могутньої держави, ми відчуваємо гниття, кризу духовну, політичну – і навіть економічну. І ось з’являється християнство, як маленьке русло, маленька річечка, і йому належить майбутнє, бо в ньому закладені зерна духа, зерна віри, зерна моральності. Сенкевич аж ніяк не ідеалізує християн. Він показує, що й серед них є люди різного покрою: є і фанатики, і добрі, і неосвічені, і грамотні – усілякі. Але провадить їх Христос. Тому вони зносять найважче переслідування імперії, вони йдуть назустріч масовим гонінням, гинуть, а на чолі з ними гинуть і апостоли Петро і Павло. (о. Олександр Мень)

Ярослав Мисак

Щоразу, коли ми присутні на богослужінні, чуємо поминання церковної влади. Але, мабуть, не кожен вичерпно розуміє значення слів «патріарх», «митрополит» чи «єпископ», або ж які функції виконує деканат, екзархат, митрополія. Тому з’ясуємо загальну структуру нашої Церкви в Україні, а заодно і Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

о. Роман Андрійовський, проректор з навчання ДДС

Катехизм УГКЦ навчає, що Єпархія є місцевою Церквою, яка являє єдність Христової Церкви в ієрархічній упорядкованості різних служінь довкола єпископа: пресвітерського і дияконського, монашого і мирянського.Згадку про священство маємо вже у Книзі Буття, де читаємо про Мелхиседека, який був «священиком Бога Всевишнього» (пор. Бут 14, 18-20).

Мирянські спільноти – це групи вірних, що згуртовані певною харизмою та під опікою духівника провадять молитву, зростають у вірі, Таїнствах Церкви і Божому Слові; разом вчаться служити ближньому та Церкві. Кожна мирянська спільнота дає можливість вірним ставати ближчими до Бога і один до одного. Кожна спільнота має євангелізаційне покликання, тобто свідчить про присутність Христа у нашому житті.

Олег Вовк

Дорогий читачу, ти, напевно, неодноразово замислювався над тим, що сьогодні увага суспільства здебільшого прикута до матеріальних цінностей. Будуються розкішні будинки, купуються дорогі машини, телефони, планшети тощо. Увага людини постійно зайнята думкою про гроші. Ми перебуваємо в постійному русі, клопотах, переживаннях.

Ігор Бриндак, викладач ДДС

Якщо хтось із читачів колись переглядав італійські фільми, то, можливо, зауважив, що в італійців поширена така приказка: забагато ласки, святий Антонію. Вона стосується ситуації, коли хтось отримав щось більше, ніж сподівався. Але хто є цей Антоній, чиє ім’я аж увійшло у приказку? Це – великий середньовічний проповідник св. Антоній Падуанський (1195-1231). У цій публікації мова піде про фільм, присвячений цьому подвижнику. Це стрічка Антонелло Беллуко «Антоніо – воїн Божий».

Мар'яна Бісик, викладач ДДС

Ми входимо у різноманітні об’єднання, утворюємо суспільні групи, формуємо міжлюдські взаємини. Все це разом становить суспільний вимір функціонування людини. Психологічна наука також знає, що людина є істотою релігійною. Якщо ми визначаємо себе як християни, то прагнемо належати до християнської спільноти як у широкому контексті цього поняття, так і до конкретних християнських груп чи рухів. І ця потреба глибоко «вписана» в нашу психіку та особистість.