16 грудня 2022 р. Б. учні першого курсу Малої семінарії успішно склали зимову сесію. Приймали іспити семінаристи старших курсів Дрогобицької духовної семінарії.

"Дякуємо вам за ваші старання у навчанні. Чекаємо вас наступного року та бажаємо мирних свят", - сказав на завершення бр. Дмитро Голик, семінарист V курсу ДДС.

14 грудня 2022 р. Б. у Дрогобицькій духовній семінарії відбулося чергове відкрите засідання місцевого осередку Українського Богословського Наукового Товариства, під час якого о. д-р Мирон Бендик виступив із доповіддю  на тему: "Унія 1247 року: київське розуміння". Засідання було приурочене 775-річчю укладення Ліонської унії.

Традиційно кожного року з нагоди свята Андрія Первозванного у Дрогобицькій духовній семінарії проходить виступ-пародія на студентське життя. У 2022 р. Б. "Андріївські вечорниці" пройшли у формі спільного перегляду комедійного фільму, режисерами та героями якого стали самі ж семінаристи ДДС. "Ми не вміємо зупиняти час, але це може камера".

З’явився зимовий випуск релігійно-суспільного часопису «Слово», який видає Дрогобицька духовна семінарія. Редакційна команда семінаристів та викладачів на цей раз пропонує пороздумувати над темою синодальності або іншими словами соборності як провідного рушія діяльності Церкви, а, зрештою, й розвитку цілого людства в перспективі Божого Промислу.

4 грудня 2022 року, у день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, відбувся IV фестиваль семінарійних хорів «Ad Fontes» - традиційний мистецький захід, який об’єднує студентів духовних навчальних закладів Церков Святоволодимирового Хрещення. Дрогобицьку духовну семінарію представляв хор «Оранта» під керівництвом о. Андрія Буня.

4 грудня 2022 року Божого з нагоди празника Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії на Господньому Престолі у семінарійному храмі була звершена Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив вл. Григорій Комар, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

о. Олег Чупа

На межі Стрийського і Сколівського районів, у с. Розгірче, увіковічнене в скелі кам’яне диво — печерний монастирський комплекс, перші згадки про який сягають XV ст. Звивисті кам’яні сходи ведуть прочанина до верхньої печери, яка служила монахам за храм. Усюди простежується дбайлива рука ченців-каменярів, які в холодний камінь перелили свою гарячу любов до Бога. У святилищі є отвори для дверей, вікон, ніші для богослужбових риз, рівна підлога — і все це з каменю настільки могутнього, що ні час, ні чужинецька рука не змогли зруйнувати чи викрасти цю перлину християнської культури нашого народу.