Петруняк Тарас

ХХ століття характерне поширенням численних ідеологій і політичних систем. Їх джерелом часто ставало прагнення людини поставити себе на місце Бога та бути мірилом того, що є добро, а що – зло. Ще зі шкільної парти на уроках історії ми часто чули про такі форми і явища як фашизм, нацизм, комунізм та інші. Кожна з цих ідеологій, немов цеглинки, вибудовує тоталітарну політичну систему.
У ХХІ ст. спостерігаємо поширення нових тоталітарних ідеологій. Крім характерного для західного світу гендеризму й релятивізму, варто виокремити притаманний сучасній Росії рашизм. Як випливає із самої назви, рашизм як державно-політична тоталітарна система має дотичність до Росії (англ. Russia – «Раша»). З початком повномасштабного вторгнення на територію нашої держави весь світ за допомогою засобів масової інформації має можливість побачити нелюдські звірства та насильство, які чинять російські військові з українцями. І кожен ставить логічне запитання: чому так? Звідки така ненависть і прояв аморальної поведінки? Відповідь криється в самій ідеології Кремля, яку, власне, нарекли рашизмом. Жорстокість із боку росіян обумовлена тим, що їх головною метою є не лише завоювати країну, а й поширити свій спосіб мислення і життя. Рашизм має певну схожість із нацизмом і фашизмом, але, крім того, має свої особливості.

Ідеологічним підґрунтям рашизму слід вважати теорію «русского міра». Ця теорія зародилася на початку 2000-х років і головно полягає в тому, щоб використовувати православну віру, слов’янське коріння та російську мову як чинники, які визначають сфери впливу Росії. З цієї концепції випливало й підпорядкування православних українців Росії. Варто відзначити, що головним провідником «русского міра» є Володимир Путін, а реалізатором і речником концепції – московський патріарх Кирило . Небезпекою «русского міра» є те, що він не зважає на міжнародне право, на сувернітет інших держав, ані на волевиявлення окремих народів. Російські воєнні злочини супроти українців підтвердили, що ідеологія «русского міра» несе загрозу людству та якнайскоріше повинна бути засуджена.
У поняття рашизму російські історики вкладають ідею «величі та могутності» Російської імперії початку ХХ ст., а також «велич» СРСР. Крім територіального аспекту, варто відзначити й культурний. Рашизм має на меті руйнацію цивілізацій, які більше розвинені за російську. За словами українського історика Олександра Сича, «рашизм повинен бути засудженим світовою спільнотою і забороненим так, як свого часу німецький нацизм та італійський фашизм» .
Рашизм – тоталітарна державно-політична система. Однією з характерних ознак тоталітаризму є контроль однієї політичної системи (політичної партії), на чолі якої стоїть одноосібний лідер . Аналізуючи політичну ситуацію в Росії впродовж останніх 20-ти років, неозброєним оком можна побачити, що державне керівництво сконцентроване в руках однієї партії на чолі з одним політичним лідером. Опозиція в такому режимі не має місця для існування, а якщо вона і є, то її швидко намагаються знищити. Наочним прикладом є один із найяскравіших опозиціонерів проти путінського режиму – Борис Нємцов, якого вбили у 2015 році.
Ще однією рисою тоталітаризму є монопольний контроль над економікою та іншими сферами суспільства. У тоталітарному суспільстві жодна з інших сфер, зокрема й економіка, не залишається без контролю держави . Сучасна Росія характеризується тотальним контролем за бізнесовою діяльністю своїх громадян. Хто не готовий жити за правилами гри, встановленими рашистськими функціонерами, переслідується, увʼязнюється або навіть фізично знищується. Бізнесмени, які хочуть працювати в Росії, мають підтримувати й фінансувати путінсько-рашистський режим. Підтримка інших політичних проєктів, які контролюються державою і допускаються для уявного плюралізму, можлива лише зі згоди Кремля.
Рівень життя російських регіонів, за винятком кількох великих урбаністичних центрів, є надзвичайно низьким. Багато росіян живе за межею бідності, не маючи доступу до елементарних досягнень сучасної цивілізації. Від початку повномасштабної російської агресії проти України ми натрапляли на чимало розповідей про те, що путінсько-рашистські загарбники були вражені високим рівнем життя пересічних українців – не лише в містах, але й у селах. Звідси й агресія, заздрість, бажання помститися, пограбувати, знищити того, хто живе краще за рашистів. Це рашизм успадкував від комунізму, який також не сприймав заможних та успішних.
Кошти з державного бюджету спрямовуються не для підняття рівня життя російських громадян чи на розвиток інфраструктури, а для підтримання та пропаганди рашистської державної системи. Це – фінансування своїх ЗМІ, які мають переконувати громадян у єдино правильному рашистському способі життя і «помилковості» інших; підкуп зарубіжних політичних і економічних діячів, які мають просувати інтереси Росії за кордоном (особливо промовистим тут є приклад колишнього німецького канцлера); розбудова воєнного блоку, який покликаний не тільки підтримувати в росіян відчуття власного «вєлічія», але й насильно поширювати вплив рашизму поза Росією…
Засоби масової інформації є надзвичайно необхідним моментом для існування рашистського тоталітаризму. Вони є інструментом, за допомогою якого проводиться ідеологічне оброблення населення, а також нівелювання загальноцивілізаційних і особистісних цінностей . У Росії засоби масової інформації впродовж років насаджували громадянам думку про «велич та могутність» їхньої держави, створювали фейкові новини, намагалися представити громадян інших держав як ворогів, зокрема українців як нацистів. Російські медіа спекулювали на близьких для росіян ідеях, готуючи своє населення до війни з Україною.
Ще однією тоталітарною характеристикою рашизму є терористичний поліцейський контроль за поведінкою громадян . Жодні політичні акції чи протести проти путінського режиму не проходять без сутичок і насильного втручання поліції. Як тільки на вулицях міст з’являються мітингувальники, то з боку поліції одразу ж відбувається затримання за будь-які прояви критики в бік влади. Знищуючи таким чином демократію та не маючи бажання чути голосу власного народу, путінсько-рашистський режим ще раз доводить, що нічим не відрізняється від інших тоталітарних режимів, які жодним чином не зважали на своїх громадян, а кожну особу вважали просто гвинтиком системи. На відміну від росіян, українці, які виступили проти диктаторського режиму Януковича у 2013 році, не побоялись утисків з боку «правоохоронних» органів, а навпаки, після побиття студентів заповнили центральний Майдан української столиці тисячами небайдужих громадян.
Отож, проаналізувавши явище рашизму, його зародження та вплив на сучасний світ, можна неозброєним оком побачити небезпеку, яку несе в собі ця ідеологія. Світовій спільноті важливо якомога швидше зупинити його розвиток і поширення, адже насправді він несе не менше горя, ніж нацизм та фашизм.

СЛОВО №3 (91), вересень-листопад 2022