Ігор БРИНДАК

Іноді бувають випадки, коли священики окремим людям відмовляють у церковному похороні. Чи не є це порушенням любові до ближнього і Євангельських слів: «Не судіть і не будете суджені» (Мт. 7, 1)? На початок хочеться відзначити, що сам по собі церковний похорон ще не є запорукою спасіння. Ось що з цього приводу пише Євангеліє: «Помер також і багатий і його поховали. В аді терплячи тяжкі муки…» (Лк., 16, 22-23).

Ігор БРИНДАК

Від самих початків християнства Церква почитає мучеників, тобто осіб, які за свою віру віддали життя. Цікаво, що у багатьох мовах слово «мученик» звучить «мартір», що означає «свідок», тобто людина, яка пролиттям крові засвідчила правдивість того, у що вірила. Тому дана стаття буде присвячена фільму, який розповідає про мучеників первісної Церкви. Це стрічка польського режисера Єжи Кавалєровіча «Quo vadis». Спочатку була книга. 1896 року вийшов у світ роман польського письменника Генріка Сенкевича «Quo vadis», що в перекладі означає «Куди йдеш».

Ігор Бриндак

Вже із самої назви читачі, можливо, здогадалися, про що йтиметься у статті. Так, це буде розповідь про всім відоме чудо Святого Януарія, яке відбувається кожного року, точніше - тричі на рік, в італійському місті Неаполі. Про це, зрештою, вже неодноразово писалося на сторінках «Живої Води». Тоді, правда, ми обмежувалися стислою інформацією. Тепер, нарешті, настав час розповісти про це явище більш детально.

Ігор БРИНДАК

Читачам, мабуть, непотрібно пояснювати, хто такий Падре Піо (1887-1968). Найперше цей душпастир і монах-капуцин знаний як визначний містик і чудотворець, який ще за життя став легендою. Як правило, таких людей не тільки шанують. Іноді їхнім авторитетом можуть і зловживати, приписуючи не раз цим особам те, чого вони не говорили і не чинили. Це стосується й героя сьогоднішньої розповіді. У мережі Інтернет, наприклад, трапляються пророцтва про кінець світу, приписувані цьому італійському священикові, який насправді чогось подібного не говорив. Або, скажімо, твердження проте, що отець Піо був противником Другого Ватиканського собору... Цьому, власне, останньому твердженню й присвячена публікація.

Ігор БРИНДАК

Свого часу в нашому часописі була рецензія на фільм Генріха Кінга «Пісня про Бернадетту» (Див. // З любов'ю у світ. Люрд у літературі та кіно, № 10, 2009). Ця стрічка була знята за романом австрійського письменника Франца Верфеля. Той же письменник у 1933 році написав роман «Сорок днів Муса-Дагу», за яким у 1982 році у США режисер вірменського походження Саркіс Мурадян зняв однойменний фільм. Ось про нього і піде мова в даній публікації.

Ігор Бриндак

1. Як розуміти, що у Біблійній книзі Буття спочатку написано: «…І сотворив Бог людину на Свій Образ, на Божий Образ сотворив її, чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 27). А в іншому місці цієї ж Книги (Бут. 2, 21 - 22) є написано, що жінка створена із ребра чоловіка?

«Это есть наш последний и решительный бой…»

15 жовтня цього року була опублікована Заява Священного Синоду Російської Православної Церкви. Заява містить реакцію цієї Церкви на передбачуване надання автокефалії Українській Церкві Вселенським патріархатом. Читаюючи Заяву, нам важливо зрозуміти церковне мислення або еклезіологію Російської Церкви. Це допоможе збагнути саму концепцію Заяви, а також сподіваний вплив Заяви на запобігання наданню автокефалії.
Отож, у тексті Заяви Російська Православна Церква ототожнює себе з «Руською Церквою» доби князя Володимира. Окормлювала Руська Церква єдиний православний народ на всіх теренах давньої Руси, у тому числі й на Руси Московській.