Хамуляк Юрій

У 20-ті роки ХХ ст. відбувся масовий примусовий відхід різних груп населення, особливо молоді, від релігії та Церкви – атеїзація. Основною бідою стало те, що тоталітаризм на посткомуністичному просторі дуже глибоко увійшов у ментальність, у людські відносини. Емоційний тиск і психологічне насильство вважалося нормою. Його собі дозволяли всі, чиє соціальне становище «давало право» на насильство. Логіка створення деструктивних груп полягала в підпорядкуванні собі якомога більшої кількості людей, як засобів для досягнення своєї мети. Основна частина адептів цієї групи – це ті, хто піддаються нездоровому підкоренню. Їм властива вроджена тривожність, невпевненість, нездорова емоційність…, що і є передумовою здатності легко підкорятися чужій волі. Узагалі прагнення підкорятися авторитету пов’язане передусім із бажанням делегувати відповідальність за своє життя комусь, хто знає більше. Нехай я краще буду маленьким, підкорюся, але зате буду захищений, отримаю якісь «гарантії».

Наприкінці XX ст. окреслився зворотний рух – зростання релігійності. Така активність проявлялася насамперед у виникненні значної кількості релігійних організацій і громад, як традиційних, так і нетрадиційних для України релігійних течій, а навіть таких, що виникли поза нинішними релігіями. На сьогодні ситуація, що складається в релігійній сфері, залишається поза увагою законотворців і значною мірою формується під впливом різних релігійних/псевдорелігійних утворень. Цей процес формування нових релігійних рухів характеризується потребою вірити в «що-небудь» та супроводжується збільшенням кількості релігійних громад, у яких переважає еклектизм, підвищений інтерес до сучасної паранаукової та парарелігійної міфології, спіритизм, астрологія… .
Багато людей не знаходить підтримки й вирозуміння ні в сім'ї, ні в школі, ні на роботі, ні у війську, ні серед сусідів. Сучасний світ пропонує великий «ринок» методів і способів заспокоєння духовних, психічних і суспільних потреб, котрий включає також нові релігійні та псевдорелігійні рухи. Їхній шанс становлення піднімає духовна дезорганізація суспільства, з одного боку, а з іншого – те, що люди шукають заспокоєння своїх основних потреб. Так при низькому рівні обізнаності з християнським вченням, у своїх намаганнях розібратися в складних релігійних питаннях ступають на шлях помилкових уявлень або в нетрі псевдовчень .
Як засвідчує аналіз слідчої та судової практики, діяльність релігійних тоталітарних сект має яскраво виражену кримінальну спрямованість: поєднана з учиненням злочинів проти життя та здоров’я особи (умисне вбивство, доведення до самогубства, умисні тілесні ушкодження), проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (зґвалтування, розбещення неповнолітніх), проти власності (шахрайство) тощо. Водночас кримінальні практики, що відтворюються в діяльність релігійних тоталітарних сект, на сьогодні є малодослідженими. Існує потреба в проведенні комплексних наукових досліджень із вивчення соціально-психологічного феномену тоталітарних сект, причин і умов їх існування, форм і методів деструктивної кримінальної діяльності та, зрештою, розробці відповідних заходів кримінально-превентивного спрямування .
Техніки вербування, вишколу та індоктринації почасти пояснюють успіхи таких сект. Люди, які найбільше підпадають під їхній вплив, часто не усвідомлюють того, що перші контакти з представниками сект є інсценізовані (відчуття єдиної сім'ї штучно створене постійними обіймами, поцілунками, дотиками й безперервними лестощами). Крім цього, люди не орієнтуються в характері продуманого для них методу навернення й вишколу, предметом якого вони є.
Секти застосовують суспільну й психологічну маніпуляцію, накидаючи власні норми мислення, почування та поведінки. Метою є знищення справжньої ідентичності особи та заміна її на нову ідентичність. Секта перебирає на себе контроль за поведінкою, способом мислення й почуттями своїх членів, одночасно позбавляючи їх вільного доступу до інформації. Вони починають панувати над розумом людей.
Секти організовують час для своїх членів таким чином, щоби можна було легко контролювати їхню поведінку. Часто обтяжують своїх членів великою кількістю обов’язків, щоб вони не мали часу ні на що інше. Йдеться про сам контроль процесу раціонального мислення й усунення зовнішніх впливів та інформації, які могли б перервати процес адаптації і засвоєння почуттів, позиції та взірців поведінки .
Сама лояльність групі й підпорядкування її правилам та ідеології може досягатися шляхом залякування, а також загрозою серйозних духовних і фізичних наслідків за різні порушення. Ідеться про систему покарань і заохочувальних нагород. Нагородою за послух і добру поведінку може бути публічна похвала, подарунок або просування на вищий щабель; за непослух і погану поведінку може грозити догана, виконання якихось принизливих робіт або дисциплінарне вилучення з секти . Якщо людина не одержує необхідного відпочинку, вона може втратити здатність орієнтуватися в нових обставинах і зробитися схильною до впливу, особливо якщо при цьому її постійно ставлять у щораз нові й незвичні для неї умови та надають суперечливу інформацію. Коли ж не залишити їй ще часу для себе самої, можливість побути наодинці, вона втрачає здатність об'єктивно мислити й оцінити ситуацію. До того ж ще й постійні напоумлення, вишколювання доводять їх до стану духовної екзальтації, зміненої свідомості й автоматичного виконання наказів, ліквідують опір .
Для всіх послідовників цих сект є характерним переконання, що тільки ця секта дає “правильні” життєві орієнтири. Їхні адепти є найкращими людьми (“обранцями Бога”), а люди поза організацією ідуть “неправильним” шляхом. Вони також щиро переконані, що покликані побудувати ідеальне суспільство на Землі та на тепер вони є першопрохідцями й першими проповідниками (“апостолами”) майбутньої світової релігії, тому вони вважають себе зразком для наслідування. Внутрішньо переконані у своїй перевазі над рештою людей, реально вони можуть демонструвати зразкову моральну поведінку.
Про маніпуляцію можуть свідчити такі явища, як обман, психологічна або фізична залежність, ізоляція; трактування всіх інших Церков або віросповідань як помилкових, неправдивих; кожна особа в групі підпорядкована іншій; розірвання контактів із попередніми друзями, сім’єю; проведення щораз більше часу з людьми, що належать до секти; таємні зібрання; переселення в місце, де базується деструктивна секта; немає відповідей на листи і телефонні дзвінки від найближчих; невідоме місце перебування близької людини.
Сектантська організація – це не релігійна організація в тому вигляді, як ми звичайно звикли її собі уявляти. Якщо її з чимось порівнювати, то якнайбільше вона схожа на мафію із залізною дисципліною і беззаперечним підпорядкуванням, з абсолютно певною націленістю на захоплення ключових позицій.
Секти послідовно маніпулюють тим усім, що складає ідентичність кожної особи, зокрема й системою її цінностей і переконань, а також відносинами з іншими людьми. Застосовуючи контроль над свідомістю, вони позбавляють людину її справжньої ідентичності й надають нову – культову. Унаслідок такої заміни людина стає залежною від групи. З точки зору психічного здоров’я контроль над розумом (свідомістю) веде до дезінтеграції особистості. У сектах усе вирішує група або її провідник. Новачок відмовляється від можливості приймати рішення. Поступово секта створює нову ідентичність особи, яка починає домінувати над справжньою. Це полегшує виконання контролю над членом секти. Існує тенденція до стирання індивідуальних відмінностей. А те, що секта називає вільною волею, є її абсолютним запереченням .
Хоча тоталітарні секти й новітні релігійні рухи охоплюють меншість людей, однак слід шукати відповіді на запитання: що спонукає людей вступати в нові релігійні рухи? Якими є слушні очікування людей, котрі ці рухи обіцяють задовольнити, і які має задовольняти Церква? Чи існують інші причини виникнення та розвитку цих рухів? Якої реакції в цих обставинах очікує Бог від Церкви? Християни мають навчитися розпізнавати секти, розуміти запити їхніх адептів та відповідно на них реагувати.

Деструктивні секти // СЛОВО №3 (91), вересень-листопад 2022