Брати Владислав Стефанишин (6 курс) та Назар Городиський (1 курс) на пасхальні місії завітали до м. Луцька Волинської області. Своє служіння вони звершували у головній святині Луцького екзархату – катедральному храмі Різдва Христового. У Луцьку брати допомагали підготуватися до світлого празника Воскресіння Христового владиці Йосафату (Говері), місцевому екзарху, а також духовенству храму та вірним парафії. Брати допомагали архиєрею біля його резиденції, виконуючи обов’язки прислуги та прикрашаючи своїм співом Великопосні та Пасхальні богослужіння.

Василь Салій

Коли ми знайомимось одні з одними, запитуємо: «Як твоє ім’я?», «Як Вас звати?». Першим нашим враженням про особу є враження від її імені. Усім нам подобається, коли нас називають по імені, і неприємно, коли наше ім’я забувають. Це наводить на думку, що ім’я не є просто сполученням літер, не лише словом, за допомогою якого нас означують. Поряд з важливою практичною роллю імені воно несе в собі набагато глибший зміст. Ім’я – це своєрідний знак, символ, який відображає внутрішню сторону речей – їхній сенс. Забрати у людини ім’я – це немов позбавити її існування, принизити гідність. Так карали ув’язнених у концтаборах, замінюючи ім’я людини номером. Тож погляньмо ближче на феномен імені та його значення у житті людини.