Ярослав Мисак

Мабуть, кожна мисляча людина бодай раз у житті ставила собі питання щодо виникнення світу, живих істот, людини. І ніхто з точною упевненістю не зможе відповісти на ці, здавалося б, прості, але водночас і складні питання.

Існує багато уявлень про виникнення життя на Землі та у Всесвіті, проте їх можна назвати лише ідеями або здогадками, тому жодне з них повністю не доведене. За теорією стаціонарного стану, Всесвіт існував вічно. Згідно з іншими гіпотезами, Всесвіт міг виникнути зі згустку нейтронів унаслідок «Великого вибуху»; народився в одній із чорних дір або виник згідно з вічними законами природи, які існували завжди в минулому та продовжують існувати сьогодні. Напевне, найбільш відомою є еволюційна теорія, згідно з якою життя на Землі формувалося поступово з неживої природи внаслідок біохімічних процесів. Нібито впродовж мільйонів років організми набували нових ознак, потрібних для їх існування. З часом через таке удосконалення чи розвиток утворилася людина. Світоглядна концепція, яка ґрунтується на тому, що світ постав надприродним чином і створений Богом, називається креаціонізмом (від лат. creatio – творення).

І тут перед християнином-практиком постає дилема: кому довіряти, у що вірити? Майже вся сучасна наука й світогляд спирається на еволюційну теорію, але як можна відкинути віру в те, що все створив Бог-Отець? Чи варто спричиняти конфлікт між розумом і вірою? Церква не може відкидати здобутки людського розуму, оскільки сам Бог і дав людині розум, щоб вона досліджувала й пізнавала довколишній світ у його красі. У книзі Буття нема детального опису створення всього, бо Біблія не є науковим підручником. Зате вона проголошує важливий постулат – Бог є Творцем світу.

Коли ми чуємо щось про теорію еволюції, то першою асоціацією у нас є прізвище Дарвіна як її відкривача, а також теза про те, що «людина походить від мавпи». Однак насправді Дарвін не створив еволюцію, а лише сформулював і обґрунтував механізм змін у ланцюгу розвитку, тобто механізм еволюції. Це принцип природного добору та виживання найбільш пристосованих істот. Популярна теза «людина походить від мавпи» є тільки надмірним спрощенням, вульґаризацією одного з висновків еволюційної біології.

Дарвін зовсім не вважав свою теорію істиною останньої інстанції. У висновку до своєї роботи він пише, що зов¬сім не виключає інших теорій, що можливі й інші закони та шляхи еволюції, і просить, щоб його теорію розглядали лише як один із варіантів розвитку живого на планеті . Для багатьох людей еволюція – це все ще трансформізм, а трансформізм – це тільки застаріла дарвіністська гіпотеза . Також не слід зупинятися лише на матеріалістично-атеїстичному тлумаченні еволюції, яке є упередженим. Це перша крайність, у яку можна впасти. А другою крайністю є сприймати історію творіння буквально (як це роблять деякі протестанти). Церква радше навчає, ідучи за Святими Отцями, розглядати її з більш духовним значенням.

Видатний французький палеонтолог, антрополог, а також впливовий богослов, член ордену єзуїтів П’єр Тейяр де Шарден(1881-1955) намагався поєднати креаціонізм та еволюціонізм. Його концепцію називають теїстичним еволюціонізмом. Він не відкинув еволюцію, а християнізував її, одухотворив. Де Шарден претендував на створення наукової феноменології, яка б синтезувала дані науки та релігійного досвіду для розкриття смислу Всесвіту, породженням якого є людина. Він писав, що релігія і наука − дві нерозривно пов'язані сторони чи фази одного й того самого повного акту пізнання, який зміг би охопити минуле й майбутнє еволюції. «Майже після двохсотлітньої пристрасної боротьби ні наука, ні віра не змогли послабити одна другу. Навіть навпаки – стало очевидним, що вони не можуть розвиватись поодинці» . Найбільшою подією в житті П’єра Тейяр де Шардена, як він про це сам згадував, було поступове усвідомлення двох сонць на небі його душі: одно із тих світил – космічна вершина, постульована загальною еволюцією, друге світило – воскреслий Ісус християнської віри .

Сучасна наука, вважав Тейяр де Шарден, істотно скоригувала середньовічну конструкцію світобудови, довела, що світ перебуває в постійному русі та розвитку. Тому необхідно докорінно переосмислити християнське світорозуміння. На його думку, принцип еволюції вкорінений у самій дійсності й притаманний усім явищам природи. У Тейяра еволюція – не просто теорія, система, гіпотеза, а значно перевищує все це: вона – основна умова, якій мають віднині підкорятися та відповідати усі теорії, гіпотези, системи, якщо вони хочуть бути розумними й правдивими. Світло, яке освітлює всі факти, крива, у якій мають з’єднатись усі лінії, – ось що таке еволюція .

На початку еволюції частинки первісного хаосу перебували в стані нескінченного розмаїття. Пройшовши послідовні етапи, на яких відбувався їх синтез, вони з'єдналися в такі складні сутності, як атоми, молекули, клітини й організми. Тобто еволюція за Шарденом – це процес розвитку від хаосу й різноманіття до точки об’єднання. Цю точку він назвав Омегою. Під нею розумів надкосмічного Бога. Саме Він є рушієм процесу космічної еволюції. І не тільки рушієм, але й надалі керує цим процесом, а не природні закони, які вивчає наука. А вкінці все до Нього назад повернеться.

Щодо людини, то Тейяр вважає, що вона найбільш досконалий результат багаторічної еволюції органічного світу, який розвинувся на основі еволюції неорганічного світу. Поява людини – не завершення еволюції, а ключ до щораз більшого вдосконалення світу. «Людина не є центром світу, у що вона вірить протягом тривалого часу. Вона – вершина розвитку, і це набагато прекрасніше» , – твердив науковець.

Ми не претендуємо на те, щоб дати об’єктивну оцінку поглядам о. Тейяра де Шардена. Дозволимо собі лише констатувати, що папа Пій XII в енцикліці «Humani Generis» стверджує: «Учительський уряд Церкви не забороняє, щоб, згідно з сучасним станом науки і богослов’я, вчення про еволюцію було об’єктом досліджень і дискусій фахівців в обох галузях, у тому, що стосується вивчення походження людського тіла від раніше існуючої органічної матерії (католицька віра зобов'язує нас вважати, що душі створені безпосередньо Богом» . У 1996 році папа Іван Павло II в посланні до Папської академії наук заявив: «Чесно кажучи, замість того, щоб говорити про теорію еволюції, правильніше говорити про теорії еволюції. Тут потрібне використання множини – частково через різноманітність пояснень щодо механізму еволюції, а частково – через різноманітність філософських підходів, які застосовуються. Існують матеріалістичні та редукціоністські теорії, а також спірітуалістичні теорії. Тут остаточне судження входить до компетенції філософії і, крім цього, богослов’я. Учительський Уряд Церкви безпосередньо цікавиться питанням еволюції, оскільки воно торкається людини, про яку Одкровення каже, що вона створена за образом і подобою Бога. […] Як наслідок, теорії еволюції, які з огляду на філософію, що їх надихає, розглядають дух або таким, що виходить із сил живої матерії, або простим епіфеноменом цієї матерії, є несумісними з правдою про людину» . Тому Церква не є проти еволюційного прогресу в природі, але не приймає думки матеріалістів про початок життя на землі без Бога .

Ярослав МИСАК, Чи можна довіряти теоріям еволюції? // СЛОВО №2 (86), червень-серпень 2021