Володимир Литвин

Науково-технічний прогрес: що він приніс людству і які перспективи відкриває? Безумовно, досягнення науки й техніки відкривають для людства нові горизонти. З одного боку, вони значно спрощують людині життя, а з іншого – створені винаходи загострили взаємини людей один із одним та з природою. У нашій статті ми спробуємо проаналізувати результати науково-технічного прогресу та дати йому моральну оцінку.

Вплив науково-технічного прогресу на довкілля

Вважається, що в давнину людство перебувало в повній гармонії з матінкою-природою. З плином часу внаслідок розвитку цивілізації людина почала вступати у протиріччя з природою, віддаляючись від неї та вихолощуючи природні ресурси. Біосфера (грец. βιος – життя та σφαῖρα – сфера, куля) охоплює всю сукупність живих організмів і ту частину планети, яка перебуває в безперервному обміні з цими організмами. Поступовий розвиток людського життя призвів до зміни її стану. Науковці говорять, що таким чином відбувся перехід біосфери у ноосферу (грец. νόος – розум). Під ноосферою розуміють взаємодію природи і розумної діяльності людини, у якій людина є головним чинником розвитку. Термін «ноосфера» запропонував у 1927 р. французький учений-математик Едуард Леруа (1870-1954 рр.), який дійшов такого висновку в парі з видатним богословом еволюції та водночас геологом-палеонтологом П’єром Тейяром де Шарденом (1881-1955 рр.) . Останній згодом розробив детальне вчення про ноосферу, назвавши її новим мислячим шаром .

Плодом ноосфери є поява нової глобальної системи штучно створених об’єктів – техносфери, яка сформувалася під впливом техногенної діяльності людини. Унаслідок стрімкого розвитку науки відбулося зародження машинного виробництва, зростання обсягу видобутку корисних копалин (вугілля, залізної руди, кольорових металів, нафти і газу), формування промислових центрів, транспортних комунікацій та транспортних засобів. Ба більше, науково-технічний прогрес зробив можливим життя в будь-якому куточку світу, що призвело до швидкоплинного приросту населення. За прогнозами вчених, на 2025 р. Землю населятиме понад 8 млрд. осіб. На думку деяких дослідників, таке швидке зростання населення може призвести до знищення Землі. Інші ж вважають це припущення хибним, позаяк площа Землі дозволяє утримати більшу в рази кількість людей.

Проблема полягає в різному ставленні людей до природи: хтось цінує довкілля як дар Божий, а хтось – як даність, з якої потрібно взяти все сповна. Використання техніки без добрих намірів, її технічна несправність чи банальна людська недбалість підвищує ризик антропогенних катастроф. Причиною антропогенних аварій загалом є військова діяльність та чисельні війни, під час яких застосовується зброя. Зокрема, винайдення ядерної зброї наприкінці 40-х років ХХ ст. зумовило її випробування в 50–60-х роках в усіх природних середовищах: космосі, атмосфері, гідросфері, на поверхні і в глибині літосфери. На жаль, такі випробування дорого коштували людству, позаяк призвели до масштабних забруднень довкілля радіоактивними ізотопами. Недосконалість технологічних процесів та недостатня кваліфікація технічного персоналу ставали причинами чисельних аварій і катастроф на ядерних об’єктах. До прикладу, 26 квітня 1986 року в Україні відбулася наймасштабніша за всю історію атомної енергетики катастрофа на Чорнобильській АЕС. Унаслідок аварії в атмосферу потрапило близько 450 видів радіонуклідів, забруднено десятки тисяч квадратних кілометрів території та знищено десятки тисяч людських життів. Навіть більше, плоди сорокарічної давності пожинають і досі, позаяк дія деяких радіоактивних елементів, що забруднили мільйони гектарів ґрунтів чи осіли у водосховищах, активна сотні тисяч років .

Не менш важливою шкодою для природи є забруднення водного простору нашої планети. З розвитком промисловості річки та озера стали забруднюватися промисловими відходами та термічними водами гідроелектростанцій. Забруднення Світового океану доходить до критичних меж. Його поверхня вкрита пластиковим матеріалом, іграшками, пляшками та різноманітним сміттям. До найбільш шкідливих забруднювачів Світового океану належить нафта, нафтопродукти, важкі метали та кислотні дощі .

Необдумані експлуатаційні людські втручання в природні процеси зумовлюють кліматичні зміни, унаслідок чого посилюється масштабність природних катастроф: танення льодовиків, землетрусів, сходження снігових лавин, зсуви ґрунту, повені, пожежі тощо. Усе це є результатом діяльності людини, яка, на жаль, не сприймає природу як Боже творіння. Тому не дивно, що Церква перестерігає людство перед неналежним ставленням до творіння, говорить про т.зв. «екологічний гріх», намагається допомогти людині виховати в собі правильне ставлення до навколишнього світу як до Божого творіння. У Катехизмі УГКЦ зазначено, що покликання людини панувати у світі не означає свавільну експлуатацію довкілля. Людина може відповідально панувати тоді, коли дотримується встановленого Богом порядку та визначеної Ним мети .

Вплив науково-технічного прогресу на біологічний стан людини

На тлі останніх наукових досягнень деякі дослідники гордо прогнозують, що зовсім скоро вдасться досягти біологічного безсмертя людини. Якщо у II пол. XX ст. медицина змогла здійснити успішні пересадки органів від однієї людини до іншої, винайти ліки проти багатьох недуг, то тепер іде мова про створення універсальної людини, яка була б здатна подолати старіння та смерть.

Питання безсмертя завжди цікавило людство, зокрема актуальним воно було для впливових людей світу, які всіма силами намагалися втриматися на плаву земного життя. Особливо в тоталітарних режимах звичайні люди ставали «підослідними кроликами», над якими ставили експерименти задля отримання омріяного результату. Попри такий варварський метод успіху досягти все ж таки не вдалося. Впливові особи неминуче сходили з життєвої арени. Однак досліди над людьми не зупинилися. Англійський дослідник Ювал Ной Харарі зазначає, що сучасна наука розглядає смерть як технічну проблему, яку можна вирішити . Завдяки новітнім методам люди фактично намагаються піднятися до рівня богів. Утілити задум у реальність науковці намагаються через генну інженерію, кібертехніку, регенеративну медицину, нанотехнології тощо .

Ми не будемо детально зупинятися на кожній із цих методик. Нас цікавить питання в богословсько-моральній площині: чи реально людина може осягнути безсмертя без Бога? За словами св. Теофіла Антіохійського, Бог у раю покликав людину до безсмертя, однак для його осягнення їй потрібно було перебувати в гармонійних стосунках із Богом. Незважаючи на те, що за своєю природою людина була смертною, через благодать Божу вона змогла б досягти біологічного безсмертя . На жаль, людина вирішила зайняти місце Бога й тим самим утратила цю можливість. Ці слова наводять на думку, що будь-які людські спроби осягнути біологічного безсмертя всупереч Божим заповідям апріорі приречені на фіаско, позаяк суперечать Божому задумові. Згідно з християнським ученням, як би це парадоксально не звучало, сама смерть є містком до вічного життя. Св. Григорій Богослов (IV ст.) зазначає, що смертю переривається дія гріха, позаяк у разі безсмертя людина ризикувала б вічно жити в грісі .

Незважаючи на стрімкий розвиток науки, люди однаково залишаться смертними. Які б методи наука не винайшла, їй не вдасться автоматично регенерувати людський організм унаслідок його пошкодження зовнішніми механічними факторами. Майбутні «суперлюди», якщо вони з’являться, житимуть доти, доки їхнє життя не обірве війна, природна катастрофа, нещасний випадок тощо . Ба більше, досягнення безсмертя людини за допомогою науки породить справжній хаос у світі, який призведе до суцільних воєн та міжусобиць. Важко уявити собі, яким був би світ, якби в ньому вічно жили легендарні диктатори. Їхня діяльність призвела б до загибелі всього живого. Зрештою, людина сама запрагне смерті, позаяк її життя без Бога буде невимовною гіркотою, відразою та стражданням. Істинне досягнення безсмертя людиною можливе тільки в синергійній співдії з Богом.

Закінчення

Підсумовуючи, зазначимо, що науково-технічний прогрес по своїй суті не є чимось поганим, адже сприяє покращенню якості людського життя. Бог насадив людину у світі, щоб вона своєю діяльністю у співдії з Творцем преобразила його в рай. Руйнування цього задуму виникає через бажання людини зайняти місце Бога. За таких умов науково-технічні досягнення через егоцентричне споживацьке ставлення людини до довкілля та неетичне втручання в людський організм можуть призвести до глобальної екологічної катастрофи. Вихід із кризової ситуації можливий за умови переосмислення людиною свого ставлення до природного середовища та власного тіла, інакше людство ризикує покласти кінець самому собі та світу, який його оточує.

Володимир ЛИТВИН, Моральна оцінка науково-технічного прогресу // СЛОВО №2 (86), червень-серпень 2021