Попри літні вакації не припиняється богословсько-наукова діяльність дрогобицької семінарійної спільноти. Так, 1 серпня 2024 року Божого у конференц-залі василіянського монастиря верховних апостолів Петра і Павла в м. Дрогобичі відбулася презентація українського перекладу книги американського богослова Бранта Пітра «Ісус Христос та єврейське коріння Пресвятої Євхаристії: Розкриття Таїнства Останньої Вечері». З англійського оригіналу книгу переклав бр. Дмитро Голик, цьогорічний випускник Дрогобицької духовної семінарії.

3-5 вересня 2021 р.Б. у Дрогобицькій духовній семінарії пройшли традиційні реколекції на початку навчального року. Цього разу бесіди провадив архієпископ-емерит Ігор (Ісіченко), який розважав про священиче покликання у світлі шляху біблійного Мойсея та його осмислення Іваном Франком. Публікуємо текст виголошених бесід.

Сучасна Вітчизняна війна відкрила видатні й героїчні грані українського національного характеру. Водночас відкрилися й успадковані з радянщини страхи, показне окозамилювання, недостатня суспільна культура і пострадянські тоталітарні, іноді антирелігійні синдроми. Одним із них є нерозуміння ролі і значення Церкви в народі й суспільстві, зокрема під час час війни. Із цим мають проблему чиновники різного рівня, через що виникають і непорозуміння з Церквою. Вони ігнорують церковну специфіку і намагаються підставлянням членів духовенства до мобілізаційних списків вирішити свої проблеми з виконання мобілізаційного «плану». З огляду на такі явища Церкві тим більш потрібно з’ясувати специфіку своєї місії, зокрема під час воєнного стану.

8-9 липня 2021 р. Б. у Дрогобицькій Духовній семінарії проходили вступні іспити для юнаків, які відчули у собі покликання до священства. Приймальна комісія, до котрої з благословення преосвященного владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, ввійшли представники ректорату семінарії та єпархіального духовенства, оцінювала здібності абітурієнтів, а також глибину і зрілість їх покликання.

Тарас Петруняк

Цьогоріч Україна відсвяткувала 30-ту річницю відновлення своєї незалежності. Будучи вільними від радянського ярма вже понад три десятки років, українці, оглядаючись у минуле своєї історії, можуть з упевненістю ствердити, що є волелюбним народом і за свою свободу та гідність готові віддати найцінніше – життя. Однак після здобуття незалежності народ переходить у нову фазу – державотворення. Під час цього етапу важливо слухати голосу моральних авторитетів нації. Одним із таких для українського народу був і надалі залишається митрополит Андрей Шептицький. У 1941 р. він видає богословсько-соціальний трактат «Наша державність», який більш відомий під назвою «Як будувати рідну хату?». У цьому творі кир Андрей подає вказівки, як правильно «збудувати» українську державу. Незважаючи на те, що цей трактат був написаний понад 80 років тому, він не втратив своєї актуальності до сьогодні. На жаль, в українському суспільстві нині відчутний дефіцит таких чеснот, як чесність, моральність та любов до своєї держави. Отож, розглянемо основні заклики «українського Мойсея» до нашого народу.

Роман Ковівчак

На територію України неодноразово приходили загарбники. Ворог намагався всіляко стерти наш народ з лиця землі як самостійну націю. Найбільш гостро це проявлялося в ХІХ-ХХ ст. Проте виявилося, що не так легко знищити дух нації. І важливу роль у підтримці й розвитку патріотичного духу відіграли два потужні соціальні стани – духовенство й селянство. Тогочасне село було оплотом української культури й мови, та існувала водночас серйозна проблема з освіченістю народу. І ось у ХІХ столітті на Галичині розпочався просвітницький рух, основним рушієм якого було духовенство УГКЦ.

Святослав Радик

У грудні 1991 року мільйони українців на референдумі підтвердили своє бажання жити в Незалежній Державі. Історія українського народу розповідає про нелегкий шлях до незалежності та державності, яку він упродовж століть то втрачав, то здобував. Що ж було міцною опорою-корінням українського народу в його змаганнях здобути власну державність?