Тарас Петруняк

Цьогоріч Україна відсвяткувала 30-ту річницю відновлення своєї незалежності. Будучи вільними від радянського ярма вже понад три десятки років, українці, оглядаючись у минуле своєї історії, можуть з упевненістю ствердити, що є волелюбним народом і за свою свободу та гідність готові віддати найцінніше – життя. Однак після здобуття незалежності народ переходить у нову фазу – державотворення. Під час цього етапу важливо слухати голосу моральних авторитетів нації. Одним із таких для українського народу був і надалі залишається митрополит Андрей Шептицький. У 1941 р. він видає богословсько-соціальний трактат «Наша державність», який більш відомий під назвою «Як будувати рідну хату?». У цьому творі кир Андрей подає вказівки, як правильно «збудувати» українську державу. Незважаючи на те, що цей трактат був написаний понад 80 років тому, він не втратив своєї актуальності до сьогодні. На жаль, в українському суспільстві нині відчутний дефіцит таких чеснот, як чесність, моральність та любов до своєї держави. Отож, розглянемо основні заклики «українського Мойсея» до нашого народу.

Головною засадою здорової нації Андрей Шептицький вважає родину та громаду, які він називає «первісними клітинами, з яких складається людська суспільність» (с. 6) . Водночас, згідно зі статистикою, Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю розлучень. З цього можемо зробити висновок, що для розбудови України нам варто відновити міцну українську та християнську сім’ю, адже саме вона є фундаментом здорової нації і першою школою любові, у якій діти вчаться любити одне одного.

Із важливим закликом звертається митрополит Андрей до влади, яку громадяни обирають через голосування, та наголошує на тому, що «для збереження природної та правильної свободи громадян керівна влада встановляє справедливі закони, непротивні Божому праву і загальному добру»(с.8). Важливо, щоб до цього прислухалися сучасні чиновники та народні обранці, які, часто декларуючи своє християнство лише назовні, приймають рішення, що у своїй основі противляться Божим заповідям та толерують гріх. На 30-му році нашої незалежності нам потрібно збагнути важливу істину – точкою опори для нашого державотворення повинна бути передусім Божа воля, яка звучить через Святе Письмо та голос Церкви.

Упродовж 30-ти років незалежності України чиновники втратили довіру в людей, оскільки головним пріоритетом вважають власні цілі та збагачення. Однак митрополит Андрей у далекому 1941 році застерігав усіх можновладців: «Хто має власть, мусить дбати про добро тих, кому служить; дбати про своє добро перед добром загалу – це надужиття кожної влади» (с. 13). А окрім цього застереження, Митрополит відзначає дві риси, якими повинен керуватися громадянин, який бере участь у провідництві рідного народу. Цими чеснотами Андрей Шептицький вважає справедливість та любов до ближнього (с. 14).

Головним завданням у керуванні державою Митрополит визначав «запевнити громадам якнайбільшу свободу» (с. 16). Однак тут вартує провести певне розрізнення, адже часто українці сприймають свободу як уседозволеність або можливість робити що заманеться. Визначення терміну свобода окреслив великий послідовник Андрея Шептицького – патріарх Любомир Гузар, який навчав, що «свобода – це можливість робити добро» . Нам необхідно в процесі будування нашої країни навчитися бути свобідними від радянської ментальності, яка, на жаль, ще досі панує в нашому суспільстві. Адже саме такі негативні риси, як корупція, відсутність відповідальності та ще чимало інших є відгомоном радянської спадщини. Будуючи «рідну Хату», ми повинні залишити ці недоліки в минулому та творити краще майбутнє відповідно до Божих заповідей.

Великою проблемою нашого народу є відсутність єдності. Упродовж тисячолітньої історії Україну намагалося розділити безліч ворогів, використовуючи давній принцип «розділяй і володарюй». Окрім політичних уподобань, найбільшим каменем спотикання та причиною поділів є мовне питання, яке стало особливо актуальним після початку війни на Донбасі. Одна частина людей вважає, що немає жодної різниці, якою мовою розмовляти, а інші називають рідну мову «ДНК» нації. Андрей Шептицький про мовне питання каже такі слова: «Що ж робить якесь число людей одним народом? Передовсім мова. Всі, що по-українськи говорять або що вважають українську мову за рідну, будуть становити український нарід» (с. 20). Митрополит цими словами промовляє сьогодні до кожного українця із закликом любити свою мову, шанувати та берегти її. Відома українська письменниця Оксана Забужко в одному з інтерв’ю зазначила: «Мова живе доти і остільки, доки і оскільки нею говорять» . Продовжуючи цю думку, дозволимо собі сказати: де перестає звучати мова – зникає народ.

Перед сучасними українцями, які вважають себе християнами, сьогодні постають нові виклики. Ми щораз частіше спостерігаємо спроби очорнити Христову Церкву, дискредитувати священство, спотворити традиційні загальнолюдські моральні цінності… У школах намагаються ліквідувати предмет християнська етика тощо. У таких ситуаціях християни мусять пам’ятати, що Церква не має асоціюватися лише з храмом, де вони повинні збиратися щонеділі й свята на молитву. Церкву треба сприймати як рідну Матір, яку маємо захищати, поважати та її слухатися. Важливість Церкви у вихованні народу не оминув увагою і митрополит Андрей Шептицький: «В християнських народах немає більшої виховної сили, ніж сила Церкви. То вона виховує народи, вона прищеплює вже в душу дитини ті християнські чесноти, які зроблять із неї доброго патріота і мудрого громадянина.» (с. 22)

Громадяни України хочуть, аби їх Батьківщина була міцною європейською державою. Однак дуже часто ці наші бажання виявляються лише словами. Часто можемо почути нарікання з боку людей, які вимагають, аби зміни почалися з депутатів, олігархів і впливових людей, але коли мова йде про їхнє життя, то змінювати свої шкідливі та гріховні звички вони не хочуть. Варто усвідомити, що справжні й успішні зміни починаються з власного «Я». Тому кожному важливо почути голос власного сумління, через яке Господь промовляє до нас, закликаючи виконувати Його волю. Совість має стати для нас своєрідним компасом, який би вказував правильний шлях у державотворенні. Митрополит Андрей у своєму посланні закликає всіх українців жити згідно з голосом сумління: «Поступати завжди за веліннями сумління – це обов’язок, який ми всі мусимо визнавати, який мусимо виконувати без уваги на віросповідання, до якого належимо»(с. 26).

На завершення свого послання Андрей Шептицький пише про важливість релігійної єдності серед народу і закликає кожного з нас до активної участі в цьому процесі: «Якщо хочемо всенаціональної Хати хотінням глибоким і щирим, якщо та воля не є тільки фразою, ілюзією, то вона мусить проявлятися діланням, і те ділання мусить вести до єдности»(с.25). Будучи громадянами однієї держави, ми повинні навчитися плекати одні до одних почуття дієвої любові та вміння послужити тому, хто поруч тебе, незважаючи на конфесію чи віросповідання.

Проаналізувавши послання Андрея Шептицького «Як будувати рідну хату?», яке було написане в 1941, можемо з впевненістю ствердити, що ті проблеми, які Митрополит висвітлює в посланні, є актуальними до сьогодні. Кожен свідомий громадянин України, бажаючи будувати «рідну Хату», повинен керуватися тими принципами, до яких закликав Андрей Шептицький. Це послання є надзвичайно важливим для нашого народу в 30-ті роковини відновлення Української незалежності, адже воно є для нас своєрідним компасом, який указує правильний шлях для того, щоб сьогодні збудувати «рідну Хату».

Тарас ПЕТРУНЯК, Як сьогодні будувати рідну Хату? Роздуми з митрополитом Андреєм // СЛОВО №3 (87), вересень-листопад 2021