Ліля ВАСИШАК
Особливими нас роблять не слабкі м’язи, уражена нервова система чи труднощі у навчанні, але образ Бога в нас, для якого слабкість не є обмеженням.
Життя – це найпрекрасніший дарунок Бога. І як часто ми забуваємо Йому за цей дар подякувати! Звісно, Богові не розходиться в тому, щоб ми на кожному кроці тарахкотіли «дякую, дякую». Ідеться про наше вміння чи, радше, невміння приймати цей дарунок, яким є життя. Нам так багато подаровано, а ми це все вдало вміємо приписати своєму розумові, талантам, винахідливості й часто любимо повторювати: «Я в житті всього досягнув сам!», але забуваємо найважливіше: дар – це вияв любови. Мені даровано багато, тому що я – возлюблена дитина Божа. Як це прекрасно, коли знаєш, що тебе люблять!
|
|
|
Петро МАКОВЕЦЬКИЙ
Не цвіла і не цвіте, вже й цвісти не буде,
Сирота – це щось таке, чого й не помічають люди.
Всі заклопотані життям
Лише своїм – епоха егоїзму!
Обмежившись несприйняттям,
Спокійно сплять – о, слава гуманізму!
А сирота стоїть і руку простягає,
Мале дитя – яких сім літ.
Ще не свідоме, але твердо знає
Який жорстокий і несправедливий світ.
Хто пожаліє, пригорне?
Нема таких… воно й не дивно,
Політика сучасности туди й веде,
Що вже убогі й сироти – щось негативне.
Не зацвіли вони… А хто тут винен?
Та це ж життя! Воно в твоїх руках!
В руках малої семирічної дитини?!
Що ще недавно засинала в пелюшках.
А де ж батьки? Ніхто не знає,
Бо посадили квітку і пішли,
А квітка без опіки засихає,
І не одна вона – мільйони не зросли!
А люди що? Як жили, так живуть,
Воно ж не вигідно життя міняти;
Копійки як давали, так дають –
Суспільство налаштоване лиш споживати.
А двоє сиріт взялися за руки,
Вони самотні між стількох людей,
Які байдужістю засуджують на муки
Щодня і щогодини тисячі дітей.
|
|
Інтерв’ю з духівником Реабілітаційного центру «Назарет» о. Романом ФЕДЬКОМ |
 |
 |
 |
У 2004 року в мальовничому куточку Дрогобицької землі засновано християнську спільноту для узалежнених від алкоголю та наркотиків (у тому числі осіб з ВІЛ-СНІД) «Назарет». Протягом наступних років в «Назареті» пройшло реабілітацію понад 200 осіб, багато з яких тепер ведуть тверезий спосіб життя й активно підтримують спільноту.
Інтерв’ю з духівником Реабілітаційного центру «Назарет» о. Романом ФЕДЬКОМ gідготував Олег БІСИК.
|
Микола ВИТІВСЬКИЙ
Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Од. 3:15.
Дуже часто можемо почути від людей старшого віку, що раніше всі були більш довірливі та уважні, частіше допомагали одне одному, а тепер багатьох виховують так: покладайся тільки на себе, нічого для инших задарма не роби, допоможеш иншому – відбереш у себе. Людям чомусь дуже бракує вміння співчувати, радіти чи переживати за ближніх, а не лише за себе… Сучасне покоління виростає під впливом усіх досягнень технічного прогресу (телевізор, комп’ютер, Інтернет тощо), воно огорнуте повною байдужістю до всього справжнього, щирого і справді вартого уваги: ми часто навіть не помічаємо краси неба, нової квітки на клумбі, приємного подиху теплого вітру… Все реальне ми підмінюємо віртуальним, чимось неіснуючим, а це часто дуже болісно відбивається на наших стосунках навіть з найріднішими для нас людьми.
До категорії сучасних соціяльних проблем нечасто відносимо таку рису суспільства, як байдужість. Рідко можемо почути чи прочитати щось про неї взагалі як про проблему. Люди стали байдужими вже і до самої байдужости…
То чи справді це проблема лише нашого часу, та й чи взагалі це проблема?..
У будь-якому разі байдужість присутня, а щоб її подолати, найперше треба почати про неї говорити…
|
Михайло Олійник
Дорогі читачі! У минулому числі нашого часопису зазначалося, що в лютому цього року гостем нашої семінарії був отець-диякон Михайло Олійник, котрий виступив зі словом про ікону в ході творчої зустрічі семінаристів під назвою «Ікона – це...», а наслідком цієї події стало започаткування в семінарії іконописної студії під проводом диякона Михайла Олійника. З Божого благословення на сьогоднішній час теоретичні та практичні зустрічі з іконопису відбуваються щотижня для всіх охочих семінаристів. Сподіваємось, незабаром зможемо мати колекцію власних ікон, нехай і «учнівських», але написаних руками семінаристів. Нехай Господь Бог допомагає нам в цьому!
Подаємо для вашої уваги деякі думки, висловлені отцем-дияконом у виступі під час зустрічі «Ікона – це...», а також відповіді на запитання, поставлені слухачами із залу.
|
|
Інтерв’ю з Донецько-Харківським екзархом владикою Степаном (Меньком) |
|
|
|
|
Розмовляв Сергій ПАЛАМАРЧУК «Добре було би мати семінарію на Сході…»
|
|
Інтерв’ю з ректором Дрогобицької Духовної Семінарії о. д-ром Мироном Бендиком для релігійно-суспільного часопису «Слово» |
|
|
|
|
Розмовляв Сергій Паламарчук «Йдіть і навчіть не тільки галичан, не тільки українців, не тільки слов’ян…»
|
|
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 Наступна > Кінець >>
|
|
JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL |
