|
Обряд спільної чаші під час вінчання |
 |
 |
 |
Роман СЛАВИЧ
У Святому Таїнстві Подружжя після Чину Вінчання (друга частина Таїнства Шлюбу) слідує обряд спільної чаші. Йому передує Господня молитва («Отче наш»), а за нею – молитва на благословення спільної чаші. Ось її текст: «Боже, Ти все створив силою Твоєю і утвердив вселенну, і прикрасив вінець всього сотвореного Тобою; благослови духовним благословенням цю спільну чашу, яку дається тим, яких Ти об’єднав на спільне життя у подружжі» . Потім священик благословляє чашу і дає подружній парі пити вино з неї тричі напереміну – спочатку чоловік, потім жінка.
Протягом століть значення багатьох обрядів забувається, ми звикаємо їх сприймати просто як данину традиції і думаємо, що лише з огляду на це вони залишаються у богослужбовій практиці Церкви. Насправді така думка є хибною. Обряд – це не просто якийсь давній, гарний та по-своєму цікавий звичай, він приховує в собі глибокий зміст. У цій статті ми спробуємо з’ясувати, що означає обряд спільної чаші.
|
|
Рух спільнот «Віра і світло» |
|
|
|
Петро МАКОВЕЦЬКИЙ
«Віра і світло» – це рух спільнот. У центрі цих спільнот стоять розумово неповносправні особи, навколо яких згуртовуються їх батьки, приятелі, особливо молодь. Спільноти «Віри і світла», на відміну від «L’Arch», не є об’єднаннями, де члени живуть разом, це спільноти, члени яких зустрічаються регулярно і зав’язують тісні дружні стосунки. Вони діляться своїми труднощами і радощами, спільно відзначають свята, беруть участь у спільних молитвах і приймають Святе Причастя. Хоча рух «Віра і світло» зародився в римо-католицькому середовищі, він стає все більш екуменічним завдяки участі у ньому людей різних християнських віросповідань. На сьогодні існує понад 14 тисяч спільнот «Віри і світла» у більш ніж 80 країнах світу.
|
|
Патріярхат УГКЦ – сучасний етап становлення |
|
|
|
о. д-р Мирон Бендик
Ректор Дрогобицької Духовної Семінарії
Постановка питання про патріярхат передбачає найпростіше розуміння цієї дійсности. Наше розуміння ми виводимо з традиції Отців УГКЦ, зокрема, патріярха Йосипа (Сліпого). Патріярхат кожної Церкви, на його думку, є «овочем дозрівання християнської свідомості у Божому люді, у всіх його частинах… видимим знаком зрілості і самобутності помісної Церкви» . Патріярхат нашої Церкви обґрунтований «історією і вимогами церковного життя» . Вперше ідея патріярхату, неначе зерно, була засіяна в нашу церковну свідомість у XVII столітті, натомість реально «проросла» вона в ХХ столітті. Питання патріяршого статусу УГКЦ підняв на ІІ Ватиканському Соборі Йосип (Сліпий) – тодішній Глава УГКЦ. У своєму виступі 11.10.1965 року головною причиною надання УГКЦ патріярхату він назвав вияв «вдячності, визнання і співстраждання зі страждаючими і надання їм моральної підтримки» . Церква мучеників та ісповідників заслуговує, щоб піднести «Києво-Галицьку митрополію і всієї Руси до патріаршої гідності» . Патріярший статус убезпечив би Церкву в Україні від знищення, а Церкву на поселеннях – від поступового поглинання Латинською Церквою.
|
|
Постаті: о. Дмитро Німилович Коли «янголи у небі пролетіли»… |
|
|
|
Микола Зимомря
Буває, що людина тішиться мовчанкою. Коли, скажімо, душа вигинається від болю, щоб вгамувати його зойком і – наступає міцна тиша. А ще, коли призагоєна рана раптом защемить, а в уяві постане несподівано картина, де і як то сталося. У таких випадках хочеться щось благати, власне, бодай промовити, приміром, як звернення до образу далекої Пам’яті: «Перед Твоїм ім’ям дозволь смиренно стати на коліна…» Бо ж, як потверджував визначний син Срібної Землі поет Іван Ірлявський, головне полягає у справі – пристати б «до борців»:
Свою міць, що кохав з літ дитячих,
Віддаю я у жертву борні,
І пісні свої, й запал гарячий
За прийдешні могутности дні.
|
|
Молодь, ґотика і ґоти, або ж абсолютний індивідуалізм |
|
|
|
|
Дмитро СЕНЕЙКО
Вам, мабуть, доводилося зустрічати ґотів на вулицях міст. Можете написати декілька рядків про них, а особливо з точки зору християнства?
З таким проханням звернувся до редакції «Слова» молодий хлопець Павло з м. Самбора. З великою радістю намагаємось відповісти на це запитання на сторінках нашого часопису.
Мета цієї статті – коротко пояснити, хто ж такі ґоти (на сьогодні – одна з найбільших субкультур на американському та европейському континентах, а також і в Україні).
|
Микола ВИТІВСЬКИЙ
Ми ставим крапку… Це кінець…
Надія в нас чомусь вмирає,
Та й мрії всі звелися нанівець…
Усе… Лиш день за днем минає…
|
|
Духовні композиції Мирослава Скорика |
|
|
|
Галина Панкевич
Акапельна музика має глибинну православну традицію. Вона самодостатня. Таке нібито
обмеження, з точки зору композитора, котрий пише в інструментальному жанрі, має свій плюс: ця музика чистіша, без інструментів, тільки голос…
Мирослав Скорик.
На зламі другого-третього тисячоліть національна скарбниця духовного мистецтва збагатилась рясними, щедрими ужинками. Для прикладу, лише аналіз сакральних творів сучасних львівських композиторів заслуговує на окреме дисертаційне дослідження. В цьому контексті згадаємо деякі композиції Олександра Козаренка
|
|
|
