Тарас Петруняк

Неодноразово ми чуємо негативні коментарі щодо діяльності політиків. Особливо це відчутно у період передвиборчої агітації. Таке сприйняття політиків суспільством часто є наслідком того, що людина, яку обрали на певну посаду та доручили відповідальність, на жаль, зловживає своїм становищем. Завданням політика є дбати не про власне, а про суспільне благо. Теза про те, що політик може бути святим, в сучасному суспільстві викликала б бурю неадекватної реакції. Однак чи було так завжди? Пропоную Вашій увазі декілька відомих історичних постатей, які, незважаючи на свою політичну діяльність, сподобилися бути причисленими до лику святих Божих угодників.

о. Олег Чупа

У їхніх відносин тривала історія... Почалось усе ще в часи Ісуса, який незадовго до смерті постав перед двома правителями найвищої ланки — Іродом Агрипою і Пилатом. У палатах першого Христос мовчав, хоча Ірод багато про що Його запитував, навіть очікував побачити якесь чудо. Закінчилось усе насмішками і приниженнями в бік Христа (пор. Лк. 23, 8-11). У преторії Пилата Ісус теж не був багатослівним, на що Пилат дорікнув Йому, мовляв: «У моїй владі твоя доля. Можу відпустити тебе. Тільки не мовчи. Скажи щось у своє виправдання. Попроси про милість». Але Господь не попросив про помилування, Він знав, що Пилат розуміє, де наклеп, а де невинуватість, Він знав, що Пилат не в змозі здолати страх перед втратою політичної честі.

Микола Цмоканич

Давньогрецький філософ Аристотель, роздумуючи над питанням: «Ким же є людина?», висловив цікаву думку, яка й досі дуже популярна. Він вважав, що людина – істота політична, а її діяльність скерована на державу. Свою думку він пояснив так: лише в спільноті людина може розвинутися та самореалізуватися і таким чином стати щасливою: «Отже з досвіду видно, що всяка держава є певним об’єднанням, а будь-яке об’єднання утворюється для певного щастя».Відомий австрійський психолог та психотерапевт Віктор Франкль назвав самореалізацію однією з трьох речей, які роблять людину по-справжньому щасливою. Звідси випливає, що лише та держава є доброю, яка дає можливість громадянам зреалізувати себе і цінує кожну особу зокрема.

Ярослав Мисак

Кожний громадянин своєї держави знає і розуміє, що слід дотримуватися чинного законодавства, підкорятись владі, виконувати ті чи інші постанови. Св. апостол Павло пише: «Кожна людина хай кориться вищій владі: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом [...] вона (влада) бо − слуга Божий, тобі на добро» (Рим 13, 1, 4).Проте не завжди потрібно покірно слухати владу та виконувати закон. Більше того, є випадки, коли обов’язком особи є свідомо чинити непокору. Це не є закликом до бунту чи анархії, а дійсно частиною морального вчення Церкви про державу.

Василь Хомин

Головна мета політики – це працювати на благо людини через збереження благополуччя та миру у суспільстві. Методи ж політики мають бути підпорядковані справедливості, бажанню реалізувати закон і розумінню закону на основі об’єктивних моральних норм. Папа римський Бенедикт XVI у своєму повчанні «Місце Бога у Світі: влада, політика,право» наголошує на принципі загального блага: суспільство у справедливості має досягати спільного щастя для всіх, та не забувати про повагу та гідність людини, яка є носієм невід’ємних прав й обов’язків навіть під час мінливих історичних, соціальних та економічних обставин. Папа наголошує, що покликання політики – будувати справжнє суспільне благо.

Роман Ковівчак

Мабуть, кожен з нас чув вислів: «Політика – це брудна справа». Ми часто вживаємо його не знаючи, хто є його автором, а він належить відомому італійському мислителю Нікколо Макіавеллі. Проте варто розглянути, чи насправді все так погано і чи політика є брудною.

Михайло Карпінець

Нещодавно до розмов про COVID-19, його наслідки для економіки та інших вимірів соціального життя, якими переповнені терени нашої країни, додалась ще одна актуальна тема — місцеві вибори. Люди перебували в полоні «всюдисущої» передвиборчої агітації: величезні яскраві банери з гучними закликами та обіцянками, брошури та журнали з рекламою певних політичних партій, продукція із портретами кандидатів, реклами з телебачення, соціальних мереж та інтернет-простору —все це спонукало українців звести тему своїх розмов та дискусій лише до виборів та зупинити свій погляд тільки на них. Вони справді були особливими і важливими для українців. Найперше тому, що відбувалися під час пандемії за незвичних умов карантину, у масках і з антисептиками. Також слід згадати про процес децентралізації, який відбувся у нашій державі. Він включав у себе адміністративно-територіальну реформу, а також зміни виборчого законодавства. Як наслідок, органам місцевого самоврядування надано значно більше повноважень і ресурсів та чимало важливих рішень для суспільства будуть ухвалювати саме вони. Тому майбутнє, яке ми довірили нашим обранцям, стосується нашого повсякденного життя. Однак ця важлива подія відбулась і вже стала історією.