Антиклерикалізм, або «алергія на святість» |
|
|
|
Остап Черхавський
Ще від початку християнства апостоли, а згодом і їхні наступники – єпископи і пресвітери, які продовжили місію проповіді Доброї Новини,засновуючи все нові й нові церкви-спільноти, користувалися у мирян великою пошаною. Таке ставлення людей до тих, хто з батьківською любов’ю відкривав їм світло євангельської Істини, було характерною рисою християнської віри.Священнослужителів називають «отцями», бо вони у Святому Хрещенні народжують людину до нового життя з Богом та потім по-батьківськи супроводжують християнина на шляху духовного зросту. Водночас у певний момент історії, а особливо сьогодні, в епоху постмодернізму, коли над Христовою вірою нависла загрозлива потуга секуляризуючого лібералізму, ставлення до священнослужителів, а в їхній особі - і до Церкви та й навіть до Самого Бога, значно десакралізувалося, стало навіть зневажливим. Цей процес не обмежився лише релігійною байдужістю, але і сформував активний організовано-демонстративний рух проти священників або, радше скажемо, проти всього християнства. Цей рух називають антиклерикалізмом. Про суть цього явища, його причини та наслідки і вестимемо мову у нашій публікації.
|
У пошуках землі обіцяної, або роздуми після прочитання «Грон гніву» Дж. Стейнбека |
|
|
|
Дмитро Білий
Сучасне суспільство зорієнтоване на досягнення успіху на конкретному місці праці. Однак не завжди трапляється так, що всі люди завжди почуваються достатньо забезпеченими. Їм бракує найнеобхідніших матеріальних речей та гідних умов для того, щоб відчувати себе людиною. Тоді людина вирушає на пошуки кращого життя. Книга, про яку йтиметься в цій статті, розповідає про історію родини з Оклахоми, змушеної під час масштабної економічної кризив США у XXcт. вирушити у пошуках «землі обіцяної» - до Каліфорнії.
|
Михайло Карпінець
Одного разу старенький священник зайшов у магазин комп’ютерної техніки. Проходячи, він розглядав вітрини, на яких знаходилися комп’ютери. «Дідусь, напевне, помилився або ж заблукав. Аптека знаходиться у сусідній будівлі», – пошепки розмовляли між собою продавці. «Піду-но я покепкую зі старого», – сказав один із них і попрямував до дідуся, який стояв біля новенького комп’ютера. Продавець із іронічною посмішкою на обличчі промовив до старця: «Чи можу я Вам щось порадити чи підказати?». І священник, довго не думаючи, відповів «так» і почав перераховувати параметри комп’ютера, який був йому потрібен. І вмить із іронічної посмішки продавця на обличчі почали проявлятися риси подиву і ступору та сорому.
|
Неблагословенна праця: викривлені форми заробітку |
|
|
|
Володимир Литвин
Бог сотворив людину на свій образ і доручив їй творчо прикрасити цей світ.Він заклав у ній таланти,які вона покликана відкрити та реалізувати.Це має принести користь не тільки людині, а й всьому творінню.Взаємний обмін талантами є запорукою успіху у суспільних відносинах. Однак не всі люди розпізнають Божий задум і тим самим використовують свої таланти тільки для власного збагачення або ж взагалі не розкривають їх. Вселенський архиєрей папа Франциск зазначає, що існують такі форми праці, які принижують гідність людей. До таких форм відноситься виробництво зброї задля підтримки воєн, бажання наживи та втрата цінності тіла через торгівлю людьми, пов’язану з проституцією. Святіший Отець застерігає перед світовою економічною кризою, виникнення якої може бути зумовлене споживацькою діяльністю представників людського роду, які не турбуються про гідність праці на благо людства та захист довкілля.
|
Право на гідні умови праці та справедливу і вчасну винагороду |
|
|
|
Василь Хомин
Довершивши своє творіння сотворенням людини, Бог запрошує людину обробляти і доглядати Едемський сад. Це є свідченням особливої гідності людини – бути співтворцем з Господом. Праця – це право й обов’язок людини.Таким чином вона співдіє з Богом – Творцем. Адже старанно й компетентно працюючи, людина здійснює ті можливості, що закладені в її природі, славить дари Творця й одержані від Нього таланти, утримує себе та свою родину і слугує людській спільноті. Завдяки Божій благодаті праця може бути середником освячення і співдії з Христом у спасінні інших.
|
Найважча праця – праця над собою |
|
|
|
Микола Цмоканич
Як часто лунають до нас заклики з екранів телевізорів чи рекламних щитів про саморозвиток, навчання, тренінги та вебінари: “Ставай кращим разом з нами!”, «5 кроків до успіху”, ”Спортивне тіло за три місяці! ”. Такі пропозиції сягають нас повсюди. З одного боку, нам пропонують послуги, які роблять нас кращими. Звісно, за них треба буде заплатити, але у даному випадку є корисна ціль – саморозвиток. Якщо уважно поглянути, то зауважимо, що останнім часом пропозиції щодо праці над собою обмежуються лише раціональною (тобто освіта) та фізичною, (створення красивої і привабливої фігури) складовими. Водночас за цим ми часто забуваємо про те, над чим люди зобов’язані працювати найбільше – над вмінням бути людиною.
|
Хвороба. Промисел Божий, чи кара за гріхи? |
|
|
|
Тарас Фаль
Ми часто стикаємося з хворобами і завжди у таких обставинах у нашій голові рояться думки на кшталт: за що мені це все?, хіба я на це заслуговую? та інші. Доречніше буде спитати себе: чому мені дана ця хвороба? , може, я зробив щось не так?, що Господь прагне сказати мені цим випробуванням? У пошуках відповідей варто звернутися до двотисячолітньої християнської традиції.
|
|
|