Бендик Мирон

Так називається один із популярних сучасних фільмів. Назва добре надається до опису наявних «правил» ведення війн, хоча війна за визначенням є порушенням будь-яких правил людяності. Хтось підрахував, що людство за всю свою історію не воювало всього приблизно двісті років. Решта часу – більш чи менш інтенсивно – але війна тривала. Дехто пояснює войовничість чи ворожість властивостями людської природи. Цій темі присвячено галузь науки під назвою «вайоленсології» (від англійського слова violence – насильство).
Україна зараз втягнена в неоголошену (згідно з «правилами») війну, яка фактично стала для нас вітчизняною. Тридцять років тому багато людей дивувались, яким чином вдалося здобути незалежність без пролиття крові. Зараз, на жаль, здивування відійшло, замінившись жертовністю та геройською самопосвятою нації в ім’я незалежності та свободи.

Бісик Мар'яна

Коли 27 березня 2022 року, після недільної Літургії, мій чоловік-священик попросив мене, щоб я як психолог підтримала парафіян та підказала, як справлятися з новітніми воєнними викликами, я поглянула іконостас. На ньому, у нашому парафіяльному храмі, старі ікони, кожна дбайливо зберігає підпис про подружжя фундаторів та дату кінця ХІХ століття. Пригадую, як зловила себе на думці, що уже втретє у стінах цього храму хтось говоритиме про війну, яка прийшла у нашу Батьківщину.
Здається, наша країна вже звикла боронити себе від агресії східного сусіда. Проте наші покоління досвідчили досить великого часу миру і незалежності. Тому нам усім зараз варто освоювати психологію воєнного часу, аби зберегти стійкість та Світло, яке є у наших серцях.
Чи є у нас вибір?

Городиський Назар

Бізнес, економіка, підприємництво й інші подібні заняття можуть асоціюватись із чимось недобрим, брудним, а навіть корупційним і злочинним. Проте багато визначних церковних осіб своєю діяльністю зуміли знищити цей стереотип, продемонструвавши, що економіка та ведення бізнесу можуть творити добро. До прикладу, митрополит Андрей Шептицький, який був одним із найзаможніших людей Галичини, займався підприємницькою діяльністю, а зароблені гроші вкладав в освіту, мистецтво, шпиталі, розвиток Церкви, допомогу сиротам… Він мав власні засади ведення бізнесу, був прихильником науки й новітніх технологій. Ряд інших церковних діячів також уміло підходили до економіки та бізнесу. У цій статті пропоную ознайомитися з постаттю отця Тита Войнаровського – священника УГКЦ, який у кін. ХІХ – першій пол. ХХ ст. вміло поєднав душпастирське служіння з економічною діяльністю.

Цмоканич Микола

Біблісти (дослідники Святого Писання) дуже часто говорять, що християнину треба читати не лише Слово Боже, а й про Слово Боже, щоб краще його зрозуміти . Ми живемо за дві тисячі років після земної проповіді Христа, а тому й звикли до сучасних умов, звичаїв і обставин життя; почали в інший спосіб виражати свої емоції та почуття; часто думаємо, що люди перед нами думали про світ так само, як думаємо зараз ми. Тому, читаючи будь-яку давню книгу, не сягнувши історії, культури, археології та менталітету автора, ми, найімовірніше, допустимося так званої помилки презентизму – сприйматимемо події з точки зору сучасності, а не так, як це було насправді . Наприклад, у Біблії неодноразово описується жест розірвання на собі одежі: Рувим так зробив, коли дізнався, що його брата Йосифа продали в рабство (Бут 37, 29); первосвященник Каяфа теж роздер на собі одіж, коли подумав, що Ісус богохулить (Мт 26, 59-66), та багато інших епізодів (Бут 37, 31-35; І Сам 4, 12-17; ІІ Цар 22, 8-13). Ми можемо подумати, що це трішки дивний жест, але в часи земної проповіді Христа це був найглибший вияв горя, розпачу, жалю та обурення. Люди так виявляли свій внутрішній стан .
Таких деталей і нюансів у Святому Письмі міститься дуже багато. У цій статті пропоную розглянути «біблійні» валюти, способи вимірювання грошей, а також чому це так важливо знати, слухаючи й читаючи Слово Боже. Під час читання цієї статті варто читати біблійні посилання, вказані в дужках, аби подорож сторінками Святого Письма стала ще цікавішою і кориснішою!

Карпінець Михайло

«Людина є те, що вона їсть»,– ці слова, правдоподібно на подив багатьох, не належать якомусь відомому дієтологу, який дбає про здорове й красиве людське тіло, а німецькому філософу-матеріалісту Людвігу Фаєрбахові (1804-1872). Справді, людина для того, щоб жити, мусить їсти, а те, що вона споживає, немов стає нею, перетворюється у її плоть і кров. Проте, як розкриває нам Біблійне Одкровення, людина – це не лише тіло, але й дух і душа (пор. Бут 2,7). Тому ці слова німецького мислителя не слід розуміти тільки в прямому значенні. У сучасному світі людині не треба докладати великих зусиль, аби отримати потрібну їй інформацію. Щодня крізь наші вуха й через наші очі проходять масиви різноманітної інформації, більшою частиною якої ми навіть і не бажаємо володіти. Тому сьогодні важко не погодитись із думкою, що людина не лише споживає продукти, необхідні організму для життєдіяльності, але «кормиться» із гуглу, ютубу, інстаграму чи багатьох інших «медіапродуктів».
Ця «їжа», з одного боку, є теж необхідною для нас. Іноді вона не тільки приносить користь, як, наприклад, практичний лайфхак для домогосподарства, але в різноманітних умовах, зокрема в час війни, може навіть зберегти людське життя. Проте більшість контенту, який ми щоденно споживаємо, або не приносить нам нічого доброго, або, навпаки, завдає шкоди. Адже дуже часто ми стаємо жертвами оманливих фейків. А ще частіше в наш світогляд вкладають цінності, які ніколи не були притаманні нашій культурі. Тому сьогодні соціальні мережі стають проповідниками культури споживацтва. Хоч така назва асоціюється з їжею, однак вона заторкує усі сфери людського життя, оскільки закликає до задоволення найрізноманітніших бажань, незважаючи на ціну цього задоволення . Святий папа Римський Іван Павло ІІ у своїй енцикліці Centesimus Annus так навчав про небезпеку цієї соціальної моделі: «[…]відкидаючи незалежне існування і цінність за мораллю, правом, культурою і релігією, вона […]цілком зводить людину до галузі економіки і задоволення матеріальних потреб» .

Витівський Дмитро

Що таке успіх? Це мета життя більшості людей сучасності. Кожен із нас може впевнено сказати, чи задоволений він тим, що відбувається в його житті зараз, чи ні. У цьому розібратися досить легко, хоч і не завжди людина розуміє умови такого задоволення. Насправді величезний вплив на людину у вирішенні цього питання має оточення, локальна та всесвітня культура, на які своєю чергою впливали мислителі впродовж історії. Тому стає зрозуміло, що не все так просто в проблематиці досягнення омріяного успіху.
Одним із головних героїв книги «Монах, який продав свій “Феррарі”», яку ми будемо оглядати в цій статті, є Джуліан Ментл, висококласний адвокат, котрий став мільйонером. «Він був витривалим, вимогливим і готовим працювати по вісімнадцять годин на добу, щоб досягти успіху, для якого, на його думку, він був народжений» (с. 10), − так описує героя автор цієї книги-бестселера Робін Шарма. «Його скандальні витівки у залі суду регулярно з’являлися на перших шпальтах газет. Натовпи багатих і знаменитих стікалися до нього в пошуках видатного юриста, нахрапистого тактика. [...] Безшабашні п’яні витівки з компанією хуліганистих брокерів, яку він називав своєю «підривною командою», вже стали легендою у нашій фірмі» (с. 11), − продовжує автор. Усе це складає образ однозначно успішної людини за всіма сучасними мірками.

Білий Дмитро

Сучасна людина, живучи в глобальному світі, дбає про накопичення певних матеріальних дібр і статків. Кожен чимось володіє, кудись укладає свої зароблені кошти, певним чином користується природними ресурсами. Праця в різних сферах також передбачає стосунки між роботодавцем та працівником, який докладає зусиль до виконання роботи, тобто витрачає певні фізичні чи інтелектуальні ресурси. Однак може існувати небезпека неправильного використання таких необхідних, але вичерпних ресурсів. Як же християнин XXI століття має користуватися ресурсами, невід’ємною складовою повсякденного життя? У цій статті розглянемо позицію Церкви Христової стосовно цього питання.
Згідно з книгою Буття дізнаємося, що Господь, творячи людину, дав їй владу панувати над іншим творінням. У богослужбовій традиції Церкви творіння постає як особовий дар Бога людині. Праця була благословенням Господа, Який дав заповідь прародичам: «Пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі» (Бут 1, 28 б). У праці людина використовує і реалізовує частину своїх природних здібностей . Проте працю можна використати і проти людини, можна її карати табірною системою праці, із праці можна зробити засіб пригнічення людини. Після гріхопадіння люди втрачають гармонію не тільки в стосунках із Творцем, між собою, але й із навколишнім середовищем. Причини панування та експлуатації ресурсів світу пов’язані з «первородним гріхом» Адама. Це наслідок егоїзму й жадібності. Лише через літургійний досвід людина уникає спокуси зведення творіння до задоволення власних потреб .