|
Погонецька чудотворна ікона Божої Матері |
 |
 |
 |
|
І. Назар Український народ від віків оспівував у піснях Пречисту Діву Марію як нашу помічницю. Ось слова відомої старовинної української пісні, яку ще, мабуть, пам’ятають старші люди?
Пресвята Богородиця була поміччю в часах міжусобиць, неспокою і нещасть. Молитвами Пресвятої Божої Матері у часи війн завжди перемагала справедливість. Війська імператора царгородського Гераклія, який у VII ст. розгромив перську армію, що напала на Єрусалим і викрала правдивий хрест, на якому помер Ісус Христос, ідучи до бою, співали пісні на честь Пресвятої Діви Марії. Хрестоносні походи збільшували не тільки набожність до страстей Христових, але і до страждання Богоматері. Найславніша поміч Матері Божої – це 7.10.1571р., коли австрійський полководець Дон Жуан знищив турків, які погрожували залити всю Європу.
|
|
Найдавніша чудотворна київська ікона |
|
|
|
|
Олійник М. Ще в сиву давнину наші князі, «простий люд» були свідками багатьох чудес, зокрема тих, які відбувались у храмах перед святими іконами. Біля таких благодатних і чудотворних ікон зцілялися князі і бояри, їх дружинники, люди набиралися віри і сили. Багато з цих чудес біля святих ікон описали очевидці, котрі потрапили на сторінки давніх літописів, а самі ікони стали називати чудотворними і благодатними.
|
|
Етикет взаємних стосунків: чоловік та жінка |
|
|
|
|
Панкевич Г. Господь Бог дає людині завдання окультурнити, облагороднити, ошляхетнити себе і світ навколо себе (Бт. 2:15). Поведінка віруючих, а особливо священика, катехита, семінариста завжди сприймається як своєрідний взірець, «візитна картка» на користь чи шкоду Церкві та релігії загалом. Справжня, зріла культура уособлює гармонізацію, збалансованість внутрішнього та зовнішнього, думок і дій, духовности та знання. Відомо, що етикет, правила, норми зовнішнього співжиття мають відносний характер і визначаються місцем, часом, обставинами, ситуацією. Як тлумачить Книга Проповідника, «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом…» (Пр.3:1). Ісус Христос неодноразово наголошував, що любов до Бога та людини значно перевищує усякі приписи, обрядовість (Лк.6:5). Але, оскільки шлях визрівання в цій чесноті складний, довготерпеливий, сповнений болю і драматизму, людство виробило певні стереотипи, які суттєво полегшують, уприємнюють нашу земну мандрівку.
|
|
Що Церква може дати молоді? |
|
|
|
|
Т. Рисей Щораз частіше по телебаченню чи у пресі нам доводиться зустрічати гасло, що «молодь – це наше майбутнє», а навіть і більше – «надія нації». Особливою характерною рисою молодих людей, незалежно від національної приналежности та раси, є потреба спілкування із такими ж, як вони. Так було колись, нічого не змінилось і тепер. Це прагнення є закладене Богом у природу людини, тому нормою є те, що молодь має тенденцію гуртуватись у «компанії». Саме тут на 60 % формується виховання людини. Звичайно, що кожне подібне товариство буде мати свого лідера, якого називатиме «душею цієї компанії». Від нього в основному залежатиме загальна поведінка инших друзів, їхній стиль вбрання, уподобання, хобі, спосіб відпочинку, погляди на життя, шкала вартостей тощо. Часто батьки залишаються дуже невдоволені тим, які друзі оточують їхню дитину.
|
|
Молодь – обличчя будь-якої країни |
|
|
|
|
Циб А. Усім відома аксіома, що молодь – обличчя будь-якої країни. По тому, як живе молодь, чим вона живе, яке ставлення до неї з боку держави, судять про ту чи иншу країну. Звичайно, інтереси у молодих людей різноманітні: політичні, культурні, наукові тощо. І кожен гурт, група молодих людей прагне захитити свої інтереси, прагне знайти підтримку, прихильників, однодумців. Так створюються різноманітні дитячі і молодіжні організації, рухи.
|
|
Національна та еклезіологічна ідентичність Болгарської Католицької Церкви візанто-слов’янського обряду та Македонської Католицької Церкви східного обряду |
|
|
|
|
О. Чупа Історія Католицької Церкви на болгарських землях своїми початками сягає ІХ ст., коли за царя Бориса І на ці землі прийшли перші католицькі місіонери. Їхня діяльність була безуспішною, а згодом болгари прийняли християнство із Візантії. 1204 р. болгарський цар Калоян (1197-1207) підписав унію із Римською Церквою. Це був політичний хід для збалансування релігійного впливу Візантійської імперії. Ця унія була короткотривалою. Вона завершилась, коли Рим оголосив війну Болгарії і коли було відновлено Болгарський патріярхат 1235 р. Відтоді упродовж багатьох століть Католицька Церква не вела жодної діяльности на болгарських землях.
|
|
Аксіома, загрунтована на вірі: о. Августин Волошинн |
|
|
|
|
Зимомря М. Наступає час, коли відбувається процес повернення до правди, до історичної пам’яті. Але важко відчиняються рамена вікон, засохлі від часу, а ще більше від обставин, конкретно зумовлених тією чи иншою добою. Так звані «білі прогалини» літопису рідної історії, як незагоєні рани, болять, турбують відлунням дзвону пам’яті. Адже численні зайди – свої й чужі – з успіхом чи без нього робили спробу перетворити наш люд на манкуртів без роду й племени, на Іванів без пам’яті, слави й гідности. Вони не лише топтали, але й знищували світлі пам’ятки та її творців, нев’янучу красу книжки й письменства, а передусім упосліджували факти – фундамент спадщини українського народу. Однак його творчі надбання, як відомо, ніким нам не визичені і ні в кого нами силою не взяті. Вони складають гордість України, її духовних змагань на усіх етнічно українських теренах.
|
|
|
