|
Михайло БАЛКО Упершій книзі Святого Письма зустрічаємося з розповіддю, яка описує створення Богом світу. З кожним новим днем у світі поставало щось нове: небо, земля, день, ніч, небесні світила, рослинний та тваринний світ, а вершиною усього творіння стала людина. І, як читаємо у книзі Буття, по закінчені творіння Бог спочив: «Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був» (Бут. 2, 2). У Старому Завіті днем відпочинку була субота. На горі Синай Мойсеєві було вручено кам’яні таблиці, на яких написано 10 Заповідей Божих. Одна з них про день суботній: «Пам’ятай про відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму добрі. Бо шість днів творив Господь небо і землю, й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його» (Вих. 20, 8-11).
|
|
|
Головна Заповідь, або декілька слів на тему любові |
 |
 |
 |
|
Антон БОРИС На дворі стояв осінній день. Сонце яскраво світило, але вже так не гріло. Воно все більше ховалось за хмари, які навівав вітер. Гарний день для прогулянки. Ідучи вулицею, душу зачаровує осіння барва дерев, захопливий танок листя, що падає на землю. І ось у такий день на одязі з’являються краплі першого осіннього дощу. Так, через декілька хвилин, почалась справжня злива. Люди заметушились: хтось ховався від дощу, хтось говорив про близький прихід зими, а хтось нарікав.
|
|
Плагіат, корупція, клептоманія – вади сучасного суспільства |
|
|
|
|
Іван САВЧУК Людина, як вінець Божого творіння, покликана оволодівати і користуватися тими благами, які сотворив Господь. Усе в цьому світі: сонце, земля, з усім її багатством, моря й річки і те, що знаходиться в них, є для добра людини. Бог творить тільки добре і хоче, щоб це творіння було для служіння ближньому та задоволення власних потреб. Кожен, приходячи у світ, отримує від Бога дар, талант, котрий використовує для добра свого та своїх ближніх. Проте від моменту гріхопадіння бачимо, що людина починає цей дар через свою злу волю використовувати не для добра, а для шкоди та руйнування. Що-більше, починає паразитувати на комусь іншому, тобто своєму ближньому, і не тільки на тому, котрий поруч із нею, але й на прийдешніх поколіннях. Споживає понад міру те, що їй необхідно для власних потреб. Отож, вичерпуються ресурси, з яких мають користати наші діти і внуки. Ізраїльський народ, перебуваючи в пустелі, споживав манну, яку їм давав Господь. Проте Він заповів, щоб кожен збирав ту міру, яка є йому потрібною на день для споживання (див. Вихід 16). Так забезпечував себе перед тим, щоб не потонути у власних лінощах й захланності, а бути щедрим і зичливим.
|
|
Ідолопоклонство, або «один проти всіх» |
|
|
|
|
Петро МАКОВЕЦЬКИЙ Кожному відомо, що згідно з правилами «сучасного» життя релігія є приватною справою. Для «розмов про Бога» відведено неділі та храмові празники. Якщо ж комусь заманулося залучити Бога у всі аспекти свого життя, то ця людина, безперечно, релігійний фанат! Кожен із нас часом може впіймати себе на такому ставленні. Цілком нормально визнавати Бога в деяких проявах життя, але щоб у всьому!? Так поступово агностицизм і арелігійність стають «новою релігією», котра у багатьох державах набуває статусу офіційної та дискримінує усі інші релігії. «Я – Господь, Бог твій,… нехай не буде в тебе інших богів крім мене» (Вихід 20, 2-3).
|
|
Божі Заповіді: лабіринти людського сприйняття |
|
|
|
о. Олег ЗИНИЧ Життя має свій неповторний шлях. Він не схожий на смак екзотичного манго, не притаманний порослим мохами сирам – залишмо їх гурманам. Не подібний до «смаку» банківських рахунків. Це, радше, замінники смаку. Імітація. Насправді смак життя є набагато ціннішим. Це знають ті, хто хапається з усіх сил за його ефірні силуети, знаючи вже виголошений діагноз-вирок і будучи вже пронизаним метастазами. Це знають жінки, котрі погодились на аборт. Це знають… Зрештою, мали б знати всі, хто отримав Дар Життя. Якщо цей дар оповитий вірою, то шанси знати життя стають ще більшими. Саме знати. Не відчувати чи просто смакувати, як улюблений салат. І не плутати «знати життя» з емпіризмом. Знати життя, його смак – це спілкуватися з Богом, з ближнім. Повнота ж його – осягнути життя вічне.
|
|
10 Божих Заповідей: що нового? |
|
|
|
Дмитро СЕНЕЙКО Уже в преамбулі до цієї статті, де звертаємося до Вас, дорогі читачі нашого часопису, хочеться болісно зітхнути. Дарма, що мільйони бібліографічних даних можна зібрати на тему 10 Божих Заповідей, дарованих понад дві тисячі років тому, а вони все ж є поверхневими, незрозумілими, чужими для сучасної молодої людини в її такому строкатому, розгубленому, розпорошеному на мільйони думок і справ на секунду житті. Сьогодні у світі т. зв. старозавітній Декалог все частіше трактують як правила, які обмежують свободу та незалежність людини, що, відповідно, просто заважає жити. Наше завдання – у кількох наступних абзацах показати, чому не можемо відкласти його на поличку, як пережиток минулого і лише історичну спадщину людства, як, наприклад, висловлювання Будди, Конфуція чи будь-який навіть геніальний твір сучасного автора, над яким замислились, помилувались влучністю висловлювання – і забули. До чого закликає нас Господь сьогодні, тут і тепер, через Свої 10 Заповідей?
|
Роман НАЗАР
Особу батька завжди поважали і шанували в нашій та инших культурах. Про важливість і значення дару батьківства в сім’ї та суспільстві загалом годі й говорити. Першою ідеєю, яка стоїть за словом «батько», є ідея народження і виховання, і вона не применшується лише до фізичного виміру, але стосується й культурної та духовної сфери людського життя. Виходячи саме з такого розуміння батьківства не дивно, що на сьогодні День батька відзначається більше, ніж у 60-ти країнах світу (!), у тому числі й в Україні. Незважаючи на розбіжності в датах святкування, суть Дня батька повсюди залишається незмінною. (День батька в Грузії, Італії, Еспанії відзначають у березні, у Німеччині – у першу неділю червня, в Литві – у другу неділю червня, в Польщі – у серпні, а у Бразилії та Австралії – у вересні).
|
|
Павло Чубинський – вчений, поет, громадський діяч |
|
|
|
Ростислав ПРИРІЗ
У процесі вивчення своєї історії в народі формується усвідомлення своєї ідентичности і патріотизму. У такому дусі народ як нація особливо пам’ятає і вшановує пам’ять тих людей, які своєю працею долучилися до примноження духовного і культурного багатства свого народу. Деякі з них були настільки жертовні, що посвячували для блага народу ціле своє життя, терплячи при цьому великі труднощі, поневіряння, заслання, навіть віддавали своє життя. Що є причиною такої посвяти? Мабуть, було б замало говорити про такий подвиг тільки на рівні гуманізму. Чи не є приклад такого життя сповненням заповіді любови: віддати життя своє за друзів (Пор.: Йо. 15:13)?
|
|
|
